«З Одеси можна виїжджати, з Одеси можна їхати, але до Одеси не можна не повернутись»: так писав Михайло Жванецький. Він повертався до цього міста щорічно і його дух залишився в ньому назавжди… Ще б пак: Ти ж одесит, Мишко!
А сьогодні постає питання: а що присвячене Михал Михаличу вже після того, як він покинув цей світ? Щось там говорили про встановлення пам’ятника письменнику…
Але ще мало часу минуло після його відходу від нас. Може, зарано? Та й пам’ятники бувають різними. Адже головне – людська пам’ять.
Наприкінці 2020 року відразу дві нові таблички із серії «Читання додому» з’явилися в Одесі. І обидві вони присвячені пам’яті Жванецького.
Літературний пам’ятний знак з’явився біля входу до Зеленого театру. Ця табличка відрізняється від усіх відкритих раніше в Одесі. Вона зроблена у вигляді портфеля письменника. На ній – цитата Міхал Михалича: «А гумор – це життя…».
Друга літературна табличка з’явилася біля будинку на вулиці Старопортофранківській, 133. Це будинок дитинства Михайла Жванецького. На ній – фрагмент із твору Жванецького «Холера в Одесі»…
«Жванецький – письменник-мислитель, який зумів легкою гуморною мовою розповісти про дуже серйозні речі, про саме життя», – каже головний режисер Одеського академічного театру музичної комедії Володимир Підгородинський. Режисер не просто розповідає про своє відчуття письменника.
У травні 2021 року в Одеському театрі Музкомедії відбулася прем’єра мюзиклу «По Дерибасівськiй….» за творами Михайла Жванецького. Це вистава про Одесу – Його Одесу, Його одеситів, Його вічне повернення до міста біля моря. З якого можна виїхати, але не можна не повернутись.
…Ах, ці Його зізнання в любові до Одеси, висловлені так, як умів тільки Він:
– Я все життя пишу тільки про Одесу… І все, що мені притаманне: мова, гумор, характер, афоризми, всі мої крики, вигуки, все , що я створюю та видаю, – з життя Одеси;
– У нас в Одесі швидко підняте не вважається впалим;
– Одеситка, у якої руки зайняті дитиною, нічого не може розповісти;
– З Одеси можна виїжджати, можна виїхати назавжди, але сюди не можна не повернутися.
– Для стороннього вуха – в Одесі безперервно дотеплять, але це не гумор, це такий стан від спеки та крикливості;
– Письменників в Одесі багато, бо нічого не треба писати. Щоб написати розповідь, треба відчинити вікно і записувати.
Читайте також:
Марія Котова
Фото Бориса Бухмана
