Петро Калнишевський народився 1691 року в селі Пустовійтівка Сумської області, в родині подільського шляхтича. У 1740 році він з’явився в Запорізькій Січі. Пізніше на посаді осавула він керував придушенням гайдамацьких повстань на Бузі, а потім став генеральним суддею Запорозької Січі, брав активну участь у російсько-турецькій війні.
1762 року Калнишевського було обрано кошовим отаманом, але після зустрічі в столиці з царицею Катериною II усунуто з посади. Проте всупереч царській волі старшина знову обрала його і переобирала на найвищу державну посаду Січі ще 10 років.
Калнишевський дбав про процвітання землеробства і торгівлі в запорізьких степах, а також заселення запорізьких земель, переселяючи туди селян. Незважаючи на вимоги поміщиків, Калнишевський ніколи не видавав із володінь Січі кріпаків-утікачів.
Взимку 1767 року імператриця отримала донос на Петра Калнишевського, що той нібито збирається просити турецького султана прийняти Військо Запорозьке під свою протекцію. Калнишевського, якому було вже 85 років, заарештували і відправили в Соловецький монастир. Там він провів 28 років – у холодній камері розміром один на три метри. Калнишевського випускали на прогулянку тільки тричі на рік: на Різдво, Великдень і Преображення.
1801 року кошового отамана помилував Олександр I. У віці 110 років, будучи практично сліпим, Калнишевський залишився як чернець у монастирі, де помер через три роки. Похований він був на головному подвір’ї Соловецького монастиря, перед Преображенським собором. До наших днів могила Калнишевського не збереглася. У 2008 році кошовий отаман був канонізований православною церквою. На честь Петра Калнишевського в лютому 2022 року було освячено храм Одеської військової академії.
Чому одесити перейменували Чапаєвський провулок?
Чапаєв був учасником Першої світової та громадянської воєн, командиром дивізії в Червоній армії. За однією з версій, він був нащадком козаків, які переселилися на Кубань, а потім на Волгу. У 1908 році Чапаєв був призваний в армію і служив у Києві, воював на Волині та в Галичині. Це, мабуть, і все, що пов’язує комдива з нашою країною. Зараз вважається, що історична роль Чапаєва занадто перебільшена. Ба більше, за радянських часів легендарний комдив більше сприймався як герой анекдотів, аніж героїчна особистість. У будь-якому разі Чапаєв – герой виключно російської історії, і топоніми, названі на його честь, логічніше виглядатимуть на території.