Ключові моменти:
- На території колишнього санаторію «Червоні Зорі» розташовані залишки Воскресенського кладовища та скиту, де поховані відомі одесити, але ділянка довгі роки занедбана.
- У 2019—2020 роках скит та кладовище офіційно визнали пам’яткою культурної спадщини для захисту від забудови, проте юридичні напади забудовників не припинилися.
- Компанія «Будлайф інвест» намагалася оформити майно санаторію на підставі сумнівних договорів; судові процеси та зміни власників тривають й досі.
- Ідею створити тут парк-меморіал блокують міські депутати, хоча існує концепція та підтримка істориків і громадських активістів.
- Територія продовжує занепадати: пожежі, сміттєзвалища та загибель саджанців, а після завершення війни ризик нового тиску забудовників може зрости.
Як занепали «Червоні Зорі»
За радянських часів на 9-й станції Великого Фонтану діяв санаторій «Червоні Зорі». Про те, що на цій ділянці колись було старе кладовище, знали лише поодинокі місцеві мешканці. Однак завдяки наполегливості активістів і дослідників територію Воскресенського скиту внесли до реєстру пам’яток культурної спадщини місцевого значення.
На скріншотах зафіксовано стан «Червоних Зорь» з випуску новин від 6 липня 2017 року: «Вночі на територію санаторію заходять невідомі особи. Вони б’ють скло, ламають меблі та мародерствують.» — YouTube-канал Dumskaya.TV
Притулок для сиріт і берегова батарея
Під час підготовки історичної довідки та охоронної документації дослідники вивчали державні й церковні архіви — і виявили, що ця ділянка має багатий і складний минулий.
Історія кладовища починається з поховання 1844 року відомої благодійниці графині Роксандри Едлінг-Стурдзи. Вона хотіла заснувати тут монастир для дівчат-сиріт православних священнослужителів і придбала землю на узбережжі. За підтримки її брата, дипломата Олександра Стурдзи, збудували притулок і церкву за проєктом відомого архітектора Франческо Моранді. Поступово поруч виникло елітне кладовище.
На цьому цвинтарі поховані тисячі відомих мешканців міста, зокрема архітектор Юрій Дмитренко, основоположник південноукраїнської архітектурної школи.
— Є підтвердження, що тут похована мати академіка Філатова, — каже Моргенштерн. — Про це мені розповідала дочка офтальмолога Семена Кальфи, який був учнем Філатова. За її словами, академік щороку приїжджав у «Червоні Зорі» і покладав квіти під певним деревом, бо знав, що там похована його мати.
Це місце також пов’язане з героїчними подіями міста: під час Кримської війни тут була берегова батарея, яка потопила фрегат «Тигр» — гармата з того корабля нині встановлена на Приморському бульварі. Артилеристи, що загинули під час бою, були поховані на Воскресенському кладовищі; до революції там стояв пам’ятник, складений із гарматних ядер.
Як кладовище захистили від забудови
— Поки ми працювали з питаннями культурної спадщини, на горизонті з’явилися забудовники — компанія «Будлайф інвест», — згадує Моргенштерн.
«Будлайф інвест» пред’явила договір купівлі-продажу нібито між першим власником компанії та «Укрпрофоздоровницею». 12 вересня 2018 року ця компанія на підставі документа оформила у свою власність частину будівель санаторію, зокрема три спальні корпуси. Через тиждень міська рада надала дозвіл на розробку проєкту відведення земельної ділянки з метою створення нового санаторію.
«Укрпрофоздоровниця» оскаржила цей документ у суді, і суд встановив, що нотаріус, яка начебто посвідчила договір, цього не робила. За рішенням суду майно зобов’язали повернути «Укрпрофоздоровниці».
На фото: таблички з іменами видатних одеситів, які були поховані на території Воскресенського кладовища
— Ситуація тривожна, — не приховує Моргенштерн. — Я не буду обманювати себе щодо майбутнього Воскресенського кладовища. Поки триває війна, питання не в пріоритеті у багатьох інституцій. Але коли конфлікт завершиться, ризик тиску забудовників зросте: одразу з’являться нові підстави або документи, щоб продовжити забудову.
Заради збереження історії й безпеки мешканців
Ольга Квасницька планує в січні знову винести на голосування проєкт створення парку-меморіалу «Воскресенський».
— Я вважаю, що дуже мало людей усвідомлюють суспільну цінність цієї ділянки і потребу в додаткових парках та скверах, — пояснює депутатка. — Згадайте трагедію, коли через повінь загинуло 10 людей — у тому числі через стихійну забудову та відсутність належної інфраструктури. Парк, який я пропоную, міг би частково поглинати надлишок води і зменшувати ризик підтоплень.
Квасницька також зверталася до голови міської військової адміністрації Сергія Лисака щодо питання Воскресенського кладовища, однак він запропонував узгоджувати позицію з депутатами і не втручався у вирішення безпосередньо.
Пресслужба Сергія Лисака у відповідь на запит журналістів апелювала до формальних процедур: депутат має право вносити питання на розгляд ради у формі депутатського запиту, а остаточний висновок можливий після розгляду пропозиції на сесії міської ради.
Певно, знову захищати історичну спадщину доведеться самим мешканцям міста. Якщо нам важливо, в якому місті жити ми й наші діти, — варто діяти вже сьогодні.
Читайте інші розслідування:
- Наступна злива без людських жертв: що зробила одеська влада, аби трагедія 30 вересня не повторилася
- Мільярди на рік: чому влада Одеси не допускає жителів до планування витрат
З матеріал було підготовлено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN-IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
