У Одеській області, в Болграді, такі страви, як каварма, сармалє, бринза та інші місцеві продукти, стали гастрономічними атрибутами регіону, що підвищує його туристичну привабливість. У той же час, в Хмельницькій області, громада Городка активно шукає шляхи для відновлення слави купинських ковбасок – неповторного делікатесу, який колись забезпечував усіх мешканців району.
Яка роль крафтової їжі в сталому розвитку малого бізнесу і яких умов для цього зростання потрібно дотримуватись, якщо в багатьох випадках потенціал залишився невикористаним?
На півдні Одещини, в Болградській громаді, попри військову обстановку, триває розвиток крафтового виробництва. Тут активно співпрацюють місцева влада, підприємці та організації.
Балканська кухня: обов’язковий елемент
Сьогодні в Болграді функціонує 27 крафтовиків, що працюють у різних сферах. Яскравий приклад – родина Русєвих, які заснували підприємство «Балканські ястія» з музейно-дегустаційним комплексом.
Більшість жителів півдня Одещини знають традиційні рецепти бессарабської кухні, але Сергій та Наталія Русєви вирішили на цих рецептах створити бізнес.
Їхня гастрономічна активність нагадувала військову операцію: Русєви завжди присутні на харчових ярмарках, приїздять з великими казанами та мангалами. Запахи смаженого м’яса з прянощами приваблювали людей.
– Спочатку в нашому бізнесі працювали лише члени сім’ї. Коли обсяги продажу зросли, почали наймати нових працівників, – згадує Наталія Русєва. – Зараз ми маємо широкий асортимент: і м’ясні делікатеси, і соуси для м’яса, варення з зеленого горіха, хліб, що автоматично став хітом серед туристів.
Весь час ярмарки: м’ясні делікатеси у подорожі
Важка воєнна обстановка значно вплинула на бізнес. Частина шанувальників балканської кухні виїхала за кордон, виникли проблеми з логістикою.
Попри це, підприємство Русєвих продовжує працювати активно.
– Ми часто беремо участь у обласних форумах, ярмарках, і в міжнародних виставках, – розповідає Наталія Русєва.
Раніше ми активно відвідували такі міста, як Київ, Львів і Одеса, але зараз передаємо нашу продукцію партнерам, які представляють нас на виставках. Наприклад, з Ларисою Титикало, яку ми знаємо вже давно.
Зі сцени на кухню для популяризації крафтової культури
Марія Драгой, яка двадцять років працювала в культурній сфері, тепер займається крафтовим виробництвом. Вона говорить, що перехід до гастрономії не приніс їй дискомфорту.
– У нас є етнографічний зал, де люди можуть познайомитись із культурою болгар. Тут зібрані старі глечики, рушники, скрині, – розповідає вона.
Сергій та Наталія зустрічають гостей у національних костюмах і завжди пропонують коровай.
М’ясні страви залишаються основними з гастрономічної пропозиції, і у нас навіть є напівфабрикати.
«Смак батьківщини» – поштою у різні куточки
– Війна значно змінила наші канали збуту, – ділиться досвідом Марія Драгой. – Ми почали активно працювати з поштовою службою, відправляючи продукцію в різні регіони України, а також за кордон.
Незважаючи на труднощі, співпраця з місцевими жителями та фермерами надає нам шанс залишитися на плаву.
Міська рада – на допомогу крафтовикам
Ефективний розвиток крафтового виробництва став можливим завдяки тісній співпраці із місцевою владою в Болграді.
Голова ФПП Серафим Савченко:
«Раніше у нас було кілька крафтовиків, з моменту проведення фестивалю «Болградвинфест» кількість зросла до 27, з яких 15 вже зареєстровані як підприємці. Побачимо ще більше розвитку у найближчі роки.»
Основне – не здаватися
Крафтовики об’єднуються, щоб підтримувати одне одного. Із створенням нової громадської організації намагаються оживити продукцію крафтових вин.
– Ми не здамося, хочемо вивести свою продукцію на новий рівень. Наша делегація взяла участь у форумі виноробів Одещини, де було представлено нові програми підтримки, – розповідає активіст ГО Валерій Абаджиєв.
Крафтова солідарність: від сирів до виробів мистецтв
Крафтовики Болграду підтримують один одного, ділячись досвідом та продукцією.
– Ми повинні об’єднувати зусилля для розвитку, – каже Галина Курдова, яка виготовляє сири. – Гостям ми пропонуємо зайнятися мастер-класами з приготування болгарської національної страви — міліни.
Де ж купинські ковбаски?
Досі безслідно зникли купинські ковбаски. Це був не просто продукт, а бренд, який виготовляли в кожній хаті.
Історія купинської ковбаси
Купинська ковбаса розпочала свій шлях тоді, коли Купин був жвавим містечком. Селяни готували смачну ковбасу, і вона набрала популярності.
– Ковбасу готували вдома, з сільських продуктів, – згадує бабуся Галина.
Секрет купинської ковбаси
Рецепт простий – свіже свиняче м’ясо, часник, перець і сіль. Зроблено без консервантів.
– На 30 кілограмів м’яса – 700-800 грамів часнику, – ділиться секретами Галина.
Смакота зникає зі столів, але що далі?
У Городоцькій громаді намагаються повернути славу купинським ковбаскам.
– Ми пробували організувати фестивалі, щоб відновити бренд Купина, але війна вносить свої корективи, – каже староста села Євгенія Липовецька.
Поради успішних: жертвуйте іміджем
Які поради можуть дати крафтовики для розвитку купинських ковбасок? Відповідає Ірина Перевощикова:
– Кожен крок до мети має бути продуманим. Будьте чесними у бізнесі, не зраджуйте своїм цінностям. Це важливо для довіри споживачів.
Крафт – потужний магніт
Ірина Василенко, народна майстриня України:
– Крафт в Україні – це шанс для українських майстрів заявити про себе. Важливо відвідувати форуми для просування власної продукції.
Борис Чернецький, юрист:
– Відвідування фестивалів крафтової продукції дало можливість відчути магнетизм місцевого виробництва.
Фестиваль у Болграді – це знакова подія, яку слід відзначати навіть у важкі часи.
Спостерігайте, як крафтовики об’єднуються для спільної мети. Кожен з них вносить свій неповторний внесок у культуру та економіку.
Матеріал підготовлено у співпраці: Наталія Попович, Віра Лапа, Антоніна Бондарева, Вікторія Чабанова, Маріанна Шкаврон.
