Демографічна криза в Україні: вплив на освіту, громади та майбутнє

У центрі дискусії опинилося питання спільного майбутнього країни. Наведені під час обговорення цифри лише підтвердили тихи, кого експерти попереджали роками: демографічний спад в Україні набирає інтенсивності.

Якщо на початку 1990-х, у 1989 році, населення України перевищувало 51 мільйон осіб, то нині на підконтрольних територіях проживає близько 29 мільйонів. Приблизно 11 мільйонів із них — пенсіонери, тоді як дітей — лише близько 4 мільйонів.

Ще більш тривожно виглядає динаміка народжуваності: у 2025 році в Україні народилося лише 169 тисяч немовлят — один із найнижчих показників за весь період незалежності.

У багатьох учасників дискусії виникла думка, що нині мова вже не просто про спад населення, а про системну загрозу поступового вимирання нації.

Першими наслідки демографічної кризи відчуває система освіти. У 2022 році до перших класів закладів освіти Одеської області пішли близько 25 тисяч дітей, натомість у 2025 році їхня кількість знизилася до 15 447 — за кілька років регіон фактично втратив майже 40% першокласників.

Порожні пологові відділення сьогодні — це порожні класи завтра, а згодом — аудиторії університетів без студентів.

Наразі понад 26 тисяч школярів із Одещини перебувають за кордоном. Загалом за межами України знаходиться близько 6,8 мільйона біженців, і майже 1,5 мільйона українських дітей фактично випали з національного освітнього простору.

Олександр Лончак, директор Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, виокремив три ключові виклики для освіти: зменшення кількості дітей, виїзд учнів за кордон та старіння вчительських кадрів.

Освітня сфера стала відображенням демографічних процесів. На цьому наголосила у своїй доповіді Вікторія Яворська, декан геолого-географічного факультету ОНУ імені І.І. Мечникова. За її словами, Україна лише бачить початкові прояви цієї кризи — повні наслідки стануть відчутними вже найближчими роками.

Експерти прогнозують, що в 2029–2030 роках університети країни можуть зіштовхнутися з різким зниженням кількості абітурієнтів. Для багатьох закладів вищої освіти це питання буде стояти не про розвиток, а про виживання.

Богдан Єгоров, президент Одеського національного технологічного університету та депутат обласної ради, підкреслив ще одну болючу тему: усе більше випускників обирають навчання за кордоном, де для них створюють сприятливі умови для вступу, навчання та працевлаштування. Через це країна втрачає власний інтелектуальний потенціал.

Держава вкладає ресурси у виховання, освіту та формування професійних навичок, але плоди цих інвестицій частіше використовують інші економіки. Від цього вже сьогодні втрачається ціле покоління потенційних інженерів, лікарів, науковців, педагогів і підприємців.

Один із способів зберегти зв’язок дітей, які опинилися за кордоном, — розвиток мережі українських шкіл закордоном. Такі заклади допомогли б підтримувати мову, культуру, національну ідентичність і зв’язок із Батьківщиною.

Це питання виходить за межі лише освітньої проблеми чи демографії — це також питання національної безпеки: наскільки ймовірно, що ці діти повернуться додому та візьмуть участь у відбудові країни після завершення воєнних дій.

Особливо гостро стоїть доля шкіл у малих громадах. Для багатьох сіл школа — не просто місце навчання, а центр життя громади. Коли в селі закривають школу, це часто стає початком поступового зникнення самої громади. Тому закриття шкіл не завжди вирішує демографічну проблему — іноді воно її пришвидшує.

Не оминули увагою і тему освітніх реформ. Загальна думка була такою: система освіти потребує змін, але новації мають враховувати реалії сьогодення. Як приклад наводили ситуацію в Одесі, коли через повітряні тривоги випускники складали національний мультипредметний тест майже 13 годин.

Учасники дискусії наголосили, що освітня система повинна адаптуватися до умов війни і ставити в центр уваги інтереси дитини, а не лише формальне виконання процедур.

Питання демографії невіддільне від інших викликів, які стоять перед країною: повернення людей додому після війни, відновлення житла та інфраструктури, створення нових робочих місць, підтримка малого та середнього бізнесу, зниження податкового навантаження, розвиток підприємництва й створення економічних умов, за яких інвестувати й працювати в Україні буде привабливіше, ніж за її межами.

Саме ці теми ляжуть в основу наступних громадсько-експертних діалогів, присвячених відновленню та розвитку держави.

Пропозиції, напрацьовані під час обговорення, традиційно будуть направлені до Офісу Президента України, Кабінету Міністрів та відповідних міністерств.

Демографічна криза вже стала реальністю, що впливає на освіту, економіку, ринок праці та майбутнє громад. І чим довше відкладатимуться рішення, тим дорожчим буде рахунок бездіяльності для країни.

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua