24 жовтня мине 85 років від початку масових убивств євреїв у Дальнику під Одесою. Після підриву румунської комендатури на вулиці Маразліївській окупанти розпочали каральні операції, які забрали життя тисяч мирних людей. Голова правління Одеського центру дослідження Голокосту Павло Козленко відновлює хронологію подій, пояснює долю вижилих і наголошує на важливості пам’яті під час нинішньої війни.
Ключові моменти:
- Підрив румунської комендатури в Одесі став приводом для масштабних репресій проти цивільних.
- Тисячі одеситів вивезли до Дальника, де людей розстрілювали і спалювали у складівських приміщеннях.
- За підрахунками дослідників, у Дальнику загинуло близько п’яти тисяч євреїв.
- Вижилих помістили в гетто; пізніше багатьох відправили до концтаборів.
Вибух на Маразліївській і «акція помсти»: що передувало розстрілам у Дальнику
Голова правління Одеського центру дослідження Голокосту Павло Козленко
22 жовтня 1941 року підпільники підірвали будівлю румунської комендатури на Маразліївській. У вибуху загинули десятки румунських і німецьких офіцерів. Наступного дня окупаційна влада під керівництвом Іона Антонеску почала криваву «акцію помсти» проти цивільного населення.
«Вибух став каталізатором різкого посилення антисемітського насильства», — каже Павло Козленко. Вже ввечері 22 жовтня румуни проводили публічні страти. Показові розстріли й повішення продовжилися наступного дня. За підсумками цих дій загинули майже п’ять тисяч людей, переважно євреї.
24 жовтня окупанти пішки вивели тисячі затриманих одеситів до села Дальник. Страти почалися ще в дорозі: людей, які не могли рухатися, розстрілювали та кидали на узбіччі.
Спалені заживо у складах: як відбувалася масова страта під Одесою
У Дальнику румунські солдати спочатку розстрілювали десятки людей та скидали тіла в протитанкові рови. Після цього вцілілих загнали в порожні сільськогосподарські й артилерійські склади. По зібраних відкрили вогонь із кулеметів.
Масові вбивства тривали й наступного дня. Декілька будівель, повних людей, підпалили. Військові розстрілювали кожного, хто намагався вирватися з полум’я.
— Одну із складів підірвали як показовий акт відплати за підрив комендатури…
«Антонеску особисто віддав наказ про цей жорстокий акт помсти», — підтверджує дослідник. Вибухівку заклали у приміщення, де утримували живих людей. Потім споруду підірвали.
Невідомі імена і гетто на Слобідці: доля тих, хто вижив у пеклі Дальника
— Чи відомо, скільки насправді загинуло євреїв у Дальнику?
За оцінками дослідників, загинуло близько п’яти тисяч осіб. Імена більшості загиблих досі залишаються невідомими. Очевидці повідомляли також про розстріли в навколишніх селах. В Одесі людей масово спалювали заживо на порохових і артилерійських складах поблизу Люстдорфської дороги.
— Яка доля чекала тих, кому вдалося вижити?
Вижилих євреїв у січні 1942 року зібрали в одеському гетто на Слобідці. Там утримували тисячі людей у нелюдських умовах. Люди страждали від голоду та холоду. Пізніше їх ешелонами відправляли до концтаборів у Доманівці, Богданівці й Березівці.
Уроки історії та провал цивілізації: чому пам’ять про Дальник важлива сьогодні
— У річницю Дальника неминуче виникають паралелі з сучасністю. Чому людство не позбулося війни як методу вирішення конфліктів?
«Це, передусім, провал людської цивілізації», — підсумовує Павло Козленко. Він ставить риторичні питання: як пояснити те, що колишні сусіди починають убивати і нищити наші міста? Як виправдати напади заради імперських амбіцій чи ідеологій?
Козленко вважає, що пройде багато часу, поки людство остаточно усвідомить неприпустимість вбивства заради територій чи влади. Пам’ять про загиблих у Дальнику має нагадувати про це завжди. Носіями цієї пам’яті залишаємося ми з вами.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
