Кубей («осередок») — найбільше село Одеської області. Розташоване на заході Болградського району, на правому березі річки Карасулак, яка має також назву Кайнаки (тюрк. «кайнак» — «джерело, джерело»). Карасулак впадає в найбільше озеро України — Ялпуг.
«Кубей», за версією історика Аполлона Скальковського, «означає «осередок», це, ймовірно, був центр роду».
Дві сторони великого села
Головна особливість цього села — його значні розміри. Колись тут проживало 6,5 тисячі осіб. Сьогодні жителів менше, але повноцінно продовжують працювати дві загальноосвітні школи та одна музична.
Не менш цікавий національний склад села — тут проживають болгари і гагаузи. Причому кожна етнічна група займає свою частину села. Споконвіку, та й зараз, село умовно розділене на «болгарську» сторону і «гагаузьку». Але, незважаючи на це, ворожнечі між цими народами не існує — змішані шлюби зробили свою справу. Кожна група береже рідну мову. Але, що цікаво, майже всі гагаузи знають болгарську мову, а ось болгарам гагаузька дається важко.
Звідки взялися кубейські катакомби?
Маловідомим фактом про Кубей є наявність у ньому катакомб. Відкрили підземелля на початку ХІХ століття, коли жителі села почали облаштовувати під своїми будинками погреби. Те, що вириті ходи — справа рук людських, сумніву не підлягає, але хто, коли, а головне, навіщо їх викопав, залишається таємницею. З покоління в покоління передаються легенди, згідно з якими ці катакомби прорили ногайці — щоб було де ховатися від ворогів. Чи так це — невідомо. Карти підземних лабіринтів теж не існує. Періодично відбуваються обвали біля будинків і вулицями села, які місцеві жителі намагаються засипати піском, а ходи, що утворилися, замуровують глиною. Кажуть, що раніше цими ходами з села можна було дійти до самої Молдови. Офіційної інформації про стан катакомб на сьогодні немає.
Музей, у якому живуть
Тут трепетно ставляться до традицій. Саме тому на території села розташований будинок-музей «Стара къща» (старий будинок), експонати для якого були зібрані місцевими жителями.
Не так давно в селі з’явився ще один унікальний будинок. Таким його зробив господар — Олександр Полібза. Він купив його для того, щоб у ньому жити і зберігати старі традиції життєвого укладу болгар. Тому кожен куточок житла більше схожий на музей. У ньому із сучасних речей тільки електрика і телефон. Зате є діючий ткацький верстат, старовинна піч і безліч скринь, набитих колекціями старовинного одягу. Будинок цей також є туристичною локацією для приїжджих.
Творчі та хазяйновиті люди
Кубейські жінки — справжні господині. Насамперед вони дбають про порядок в оселі, тож рано вранці насамперед підмітають територію перед будинком і на подвір’ї. І регулярно білять дерева, облагороджують прибудинкову територію. Те, що вони чудово готують усі страви національних болгарської та гагаузької кухонь — також незаперечний факт.
А ще кубейці наділені особливими творчими здібностями. На базі місцевого Будинку культури працюють кілька народних фольклорних колективів. Свою творчість дарують світові два гагаузькі поети Іван Кіор та Віталій Бошков.
Також кубейці люблять грати в шашки-шахи. Понад шістдесят років тут працює шахово-шашковий клуб «Темп», заснований шкільним учителем хімії та фізики Василем Буюклі.
Улюблене свято місцевих болгар і гагаузів — Трифон Зарезан, яке відзначають 14 лютого. Цього дня вони влаштовують святкову ходу, серед господарів обирають «Царя Трифона», який робить перший надріз виноградної лози на врожай, готують традиційні страви та п’ють вино.
Ось таке воно, багатолике, найбільше село в Одеській області!
