Пані Марія з помічниками була бажаною не лише на весіллях, а й на хрестинах, ювілеях та гучних сільських забавах по всьому Любашівському району.
2018-го жіночка востаннє відкуховарила на весіллі. Проте на своє смарагдове, яке відзначатиме зі своїм 83-річним судженим Олексієм та численною родиною 31 травня, знову стане до плити й накриє для доброї сотні дорогих серцю гостей вишуканий святковий стіл.
Пляжні парасолі – для колгоспниць
Марія Саракій – з багатодітної родини Івана та Ганни Бур’янів, у якій виховувалося восьмеро діточок. Одразу після семирічки (восьмий клас закінчила у вечірню зміну) 14-річна метка дівчина, як і більшість її ровесників, почала працювати «нормовичкою» на колгоспних ланах. Клепаною батьком сапкою вона завзято проріджувала посіви цукрових буряків, кукурудзи та соняшнику. За марудною справою так і не спромоглася якусь професію здобути.
Вийшла заміж Марія 1970-го за місцевого бравого парубка Олексія, й далі трудилась у колгоспі.
– До одруження з Марійкою я встиг відслужити строкову, попрацювати на Заплазькому цукровому заводі, опанувати професію ветлікаря, закінчити Одеську морехідку та сходити у рейс, а моя люба борознила гвоздавські поля, – розповів Олексій Саракій. – Щоб якось вберегти кохану від палючого літнього сонця, привозив із-за кордону разом з подарунками пляжні парасолі для усієї її ланки. Коли ж стали на весільний рушник та народився первісток Юрій, запропонував дружині перебратися до Одеси, вивчитись на медсестру й разом на флоті працювати. Та мої вмовляння були марними, категорично відмовилась полишати рідне село.
Олексій ще років п’ять морякував, заробляючи на прожиття молодої родини. Встиг у період Холодної війни на суховантажах переправляти радянську зброю на Кубу, бойову техніку та боєприпаси – в Єгипет та африканські країни. За це отримав статус учасника бойових дій.
Як накрити стіл на 500 гостей?
Повернувшись до сім’ї, моряк найперше придбав новеньку «Копійку». Невдовзі місце зі старенькою хатиною прикупив та й почав будматеріали заготовляти. Працював ветлікарем та шоферував.
У родині народився і другий син – Сергійко. Вправна господиня Марія щоденно «крутилась» у вихорі хатніх клопотів.
Якось на прохання нанашки Уляни Молодець стала допомагати їй готувати на весіллі. Саме хрещена мати навчила її багатьом премудростям і заохотила до куховарства.
Набравшись досвіду, молода господиня з 1978-го вже самотужки почала готувати на замовлення.
Смажені поросята, гуси, фаршировані щуки, товстолобики, качки й кури, голубці, котлети, весільні 10-кілограмові торти, плачинди, традиційні копченості – це лише дещо із куховарського мистецтва Марії Саракій.
Здебільшого її весільне меню нараховувало до півсотні святкових страв. Погодьтесь, не кожна весільна кухарка може з цим справитись. За декілька днів куховарства вона накривала вишуканий святковий стіл для 250-500 гостей.
Гостям вистачило страв на п’ять днів
Якось на одному з найпишніших весіль десяти помічницям Марії Саракій довелося майже пів доби лише нарізку робити з приготовлених нею страв – по сто тарілок кожної.
Й завжди її страви вдавались на славу – гості не могли насмакуватися.
– Востаннє я куховарила на весіллі в сусідньому Ясеновому Першому 2018-го у Миколи Нємца. Запрошених було аж чотири сотні гостей. Готувати довелося з десятьма помічницями, бо меню було напрочуд різноманітне, – розповіла Марія Саракій. – Щедрий господар лише повний автомобільний причеп риби привіз! Довелося спершу її перечистити, а потім запекти товстолобики, засолити дві величезні каструлі домашніх оселедців тощо. Також власноруч накрутила декілька 12-літрових баняків голубців, а коли гостям ще й пельменів захотілося, то декілька мішків зліпила та зварила! Отоді мого куховарства було так багато, що вистачило на п’ять діб численним гостям частуватися.
Найсмачніше виходить в баняку
Баняк, або чавунок, попри широкий асортимент кухонного начиння, й досі використовується професійними сільськими кухарками та вправними господинями. В них варять борщі, супи, картоплю, готують голубці та котлети, тушкують капусту і м’ясо. Приготовлені в такій посудині страви довго не вистигають та зберігають запашний аромат.
У Марії Саракій чавунків на кухні – більше десятка, різних розмірів. Більшість із них подаровані ще свекрухою Анною Іванівною. Але всі вони начищені, сяють, немов щойно з магазину. Щоправда, віднедавна господиня запікає м’ясні страви у кухарських рукавах, тому що це зручно.
– У 1982-му ми перебралися в нову хату разом з дітьми та матір’ю Олексія. Її чоловік Софрон загинув у борні з фашистами десь на Віслі у 1944-му, тож трьох синів їй довелося самотужки ставити на ноги, – розповіла Марія. – Жінка була невибаглива у їжі. Часто просила мамалигу в чавунку приготувати або суп із рванцями.
Торік з літа по осінь господарювала на кухні місцевого фермера. Годувала півсотні жниварів, орачів та сівачів. Якось і цей суп зварила, то дехто казав, що, смакуючи ним, аж у дитинство поринув.
Плачинди для начальства та ковбаса для одеситів
Знана гвоздавська майстриня й своїми півметровими в діаметрі плачиндами. Таких у селі ніхто не випікає. Раніше такі пироги з картоплею, капустою, сиром, гарбузом в неї замовляли для районного та обласного начальства. Над одним замовленням цілу ніч чаклувала, бо знайомий хотів незвично віддячити одеським лікарям, які врятували його дружину. Потім ще довго дякував. Переказував, що такої смакоти медики ніколи не пробували.
З початком війни Марія Іванівна разом з плачиндами виробляла для захисників біляші, пироги та іншу випічку. Допомагала землячкам готувати копченості – цьому навчилася ще замолоду, коли з чоловіком Олексієм вони свиней вигодовували, переробляли на домашню ковбасу та інші копченості. Бувало, за раз по 200 кілограмів фаршу на ковбасу місили, а потім до ночі коптили її у двох коптильнях. Опівночі у будь-яку пору року та погоду мчали на Привоз, щоб зранку побалувати одеситів ще гарячими гвоздавськими смаколиками.
За роки куховарства жінка намагалась передати знання та досвід численними помічницями, та жодна не погодилась, побоялись такої важкої праці, а ще більше – відповідальності.
З чотирьох онуків лише внучка Анна мріє стати ресторатором, опановуючи зараз цю справу в одному з курортних ресторанів Греції.
Чим смакують на другий день весілля?
За традицією на другий день весілля розливають гостям рибну юшку. Марія завжди її готує по-особливому у двох чотиривідерних каструлях.
Коли вода закипить, кидає три курки: дві різані й одну цілою тушкою. Як проваряться, додає великі риб’ячі голови, сіль, перець на смак, лавровий листок і обов’язково пучок молодого кропу. Запашна і поживна юшка, протомившись на маленькому вогні кілька годин, подається гарячою й допомагає тим, хто хильнув зайвого, миттєво протверезіти.
Рецепт рванців
Замішуємо і розкачуємо тісто, як на вареники.
Проварюємо у чавунку картоплю. Солимо, перчимо. Потім тісто рвемо на шматочки і кладемо у воду. Коли звариться, суп приправляємо смаженою на олії цибулькою.
