Очікується, що візит глави уряду найбільшої економіки Європи та одного з основних торгових партнерів Китаю матиме символічне значення для зміцнення двосторонніх зв’язків, зокрема в умовах загострення торгових протистоянь між Пекіном і Вашингтоном.
Згідно зі словами джерела агентства, китайські компанії виявляють інтерес до збільшення своїх інвестицій у німецьку економіку, а поїздка канцлера може сприяти відновленню контактів після періоду напруженості у відносинах з Берліном.
Ця поїздка може відбутися вже у жовтні цього року, але наразі її точна дата та деталі залишаються невизначеними й можуть бути змінені. Відомо, що канцлера супроводжуватиме делегація представників провідних німецьких компаній.
Характеристика відносин між ФРН та КНР
В агентстві наголосили, що візит канцлера відбудеться невдовзі після поїздки до Берліна міністра закордонних справ Китаю Ван Ї, який на початку місяця здійснив європейське турне для підготовки саміту між керівництвом Європейського Союзу та Китаю, планованого на кінець липня.
За словами глави МЗС Німеччини Йоганна Вадефуля, під час зустрічі з Ван Ї обговорювалися питання, зокрема, вторгнення Росії в Україну, ситуація навколо Тайваню та криза на Близькому Сході.
Китай і Німеччина залишаються тісно пов’язаними, зокрема через залежність німецьких автомобільних виробників від Китаю, який займає місце найбільшого у світі як за обсягами виробництва, так і за рівнями споживання.
Відносини між країнами ускладнилися при попередньому уряді Німеччини, коли міністр закордонних справ Анналена Бербок неодноразово критикувала Китай, називаючи президента Сі Цзіньпіна “диктатором”, а саму країну – “суперником”.
Мерц також дотримується суворої публічної позиції у відносинах з Пекіном, але намагається уникати відкритого конфлікту. Раніше цього року він висловлював занепокоєння через стратегічну близькість Китаю до Росії і наголошував на необхідності зменшення залежності Німеччини від другої за величиною економіки світу.
Тим часом президент КНР Сі Цзіньпін закликав канцлера Мерца до поглиблення співпраці та спільного сприяння процесам економічної глобалізації.
