Ключові моменти:
- Після реорганізації в школі Вознесенки Другої залишився лише четвертий клас — у ньому навчаються троє дітей
- Молодь поступово масово виїжджає через брак роботи та слабку інфраструктуру
- У селі діє ФАП: медсестра обслуговує кілька населених пунктів і взимку інколи добирається до пацієнтів трактором
- Місцеві продовжують організовувати фестивалі, рибальські турніри та благодійні заходи на підтримку ЗСУ
Кореспондентка побувала у Вознесенці Другій Болградського району та поспілкувалася з мешканцями, працівниками школи, медиками й представниками старостату. У матеріалі — реальна історія села, що опинилося на межі демографічного скорочення, але яке й досі намагається зберегти життя громади, свої традиції та зв’язки між людьми.
Як молодь поїхала — так і заговорили українською
Вознесенка Друга розташована на перехресті трьох доріг: основна веде до прикордонної з Молдовою Петрівки, друга — у напрямку Червоного та Благодатного, а третя — до Кролівки. Місцеві жартують, що дорогу до Кролівки можна назвати «автобаном» — вона єдина відносно нова в окрузі за останні два десятиліття.
При в’їзді відкривається приємний краєвид: озеро з лебедями та зграйками диких качок, дерев’яна альтанка й доглянутий парк уздовж берега.
Яке сьогодні життя в одному з небагатьох сіл колишнього Тарутинського району, де мешканці розмовляють, як вони самі кажуть, українською? Які звичаї бережуть люди і чи є у них надія на майбутнє — про це йдеться в матеріалі.
Звертатися до Вікіпедії, щоб дізнатися історію села, марно: там навіть помилково вказали рік заснування — 1912-й. Місцеві впевнені, що село виникло 1828 року, коли сюди прийшли кріпосні втікачі; пізніше до них приєдналися колишні матроси. За переказами, перша назва була Тумай, що нібито означало «надія на життя». Історично тут займалися землеробством, тваринництвом і ремісництвом.
У повоєнні роки Вознесенка швидко розбудовувалася: місцева початкова школа стала восьмирічною, відкрили фельдшерсько-акушерський пункт, клуб і запрацювало сільгосппідприємство «Прогрес». Одночасно виник дефіцит кадрів, тож сюди направляли молодих спеціалістів за розподілом з вишів і технікумів — багато хто приїхав із українськомовних регіонів: Полтавщини, Сумщини, Черкащини. Молоді сім’ї розмовляли рідною мовою, і поступово частина болгарського населення теж почала більше використовувати українську в побуті.
У кожному домі є газ, але жити нікому
У 2009 році Вознесенку одну з перших у колишньому Тарутинському районі газифікували — газ з’явився майже в кожній оселі. Однак це не зупинило тривалу депопуляцію. Масштабне святкування 180-річчя відбулося 2008-го й стало останнім великим святом села. Далі поступово молодь виїжджала — сільгосппідприємство скорочувало робочі місця, і людей ставало дедалі менше.
Оксана Сланіна, староста
«Наші люди дружні, працьовиті, вправні господарі», — розповідає Оксана Сланіна, староста Вознесенського старостату. — «У 2023-му село посіло перше місце в конкурсі з благоустрою та санітарного порядку серед сіл Буджацької громади. У нас немає стихійних смітників, ми підтримуємо порядок. Але одна біда — люди виїжджають, молоді майже немає, село старіє. Кількість порожніх хат щороку збільшується. Нині в нас близько чотиристах мешканців. Торік народилась лише одна дитина. Тож найбільше хвилювання — що можемо залишитися без школи.»
У школі залишився один клас із трьома учнями
У 2006 році в селі звели двоповерхову школу. Колись у ній навчалося близько 130 учнів. До 2025 року заклад мав статус гімназії, але через малі показники чисельності учнів його перетворили на початкову школу.
Тут є стадіон, спортивні майданчики, сховище, проте найголовнішого — дітей — бракує. Частина родин виїхала ще до початку війни, інші — внаслідок неї.
Тетяна Греченко, директорка Вознесенської Другої початкової школи
«У нашій школі навчалися й діти з сусіднього Червоного. У 2025 році в нас було 37 учнів», — розповідає Тетяна Греченко, завідувачка філії Петрівського ліцею — Вознесенської Другої початкової школи. — «Через те, що за кількістю учнів школа не відповідала вимогам нової освітньої реформи, її реорганізували в початкову. Частина дітей тепер їздить до Новодолинської гімназії, інші — в Євгенівський ліцей.»
Минулого року до першого класу мали піти п’ять вознесенців, але батьки вирішили, що діти навчатимуться в Новодолинському, де вже вчаться їхні старші брати і сестри.
«Дорога туди від нас погана, через це цьогоріч зимові канікули тривали з січня аж до квітня. Отож нині в нас залишився лише четвертий клас, у якому навчаються три дитини — його веду я», — з сумом каже пані Тетяна. — «У нас одна вчителька на один клас. Ще є викладачка німецької, яка приходить по п’ятницях.»
У приміщенні школи працює дитсадок, який відвідують 11 дітей, а влітку до них має додатися ще четверо. П’ятеро дошкільнят приїжджають із Червоного.
«Вихователька Юлія Кузук — місцева, тому батьки передають їй дітей біля шкільного автобуса й вона супроводжує їх під час дороги», — додає завідувачка.
Нещодавно депутати Буджацької селищної ради ухвалили рішення створити на базі школи дитячий притулок, адже Бессарабський дитячий реабілітаційний центр часто переповнений. Можливо, це допоможе оживити будівлю та наповнити її дитячим гомоном.
Швидка допомога: влітку — на скутері, взимку — на тракторі
Більшість мешканців Вознесенки — люди похилого віку, для яких на першому місці — доступ до медичної допомоги. У селі працює фельдшерсько-акушерський пункт, який відремонтували до початку війни.
Вже понад сімнадцять років у ФАПі працює Наталя Коваржик, медсестра сімейної медицини, їй допомагає молодша медсестра Валентина Ворникова. У пункті є обладнання для первинної допомоги та невелика аптека. Окрім Вознесенки, пані Наталя обслуговує Благодатне, Кролівку й Скриванівку — у суху погоду добирається на скутері, а взимку інколи їде трактором, бо доріг між селами часто немає.
«Більшість моїх пацієнтів — люди старші за п’ятдесят. Найстаршій — Любові Асматеску — 92 роки. Є лежачі хворі, інваліди, чиї діти поїхали, і догляду за ними немає. Тож я кручусь, як білка в колесі», — ділиться Наталя Коваржик.
Сільська крамниця з автографом боксера та рибальський турнір
Хоч мешканців у селі й залишилося небагато, тут працюють дві крамниці-кафетерії з літніми терасами. В одній із них навіть зберігається світлина з автографом Віталія Кличка — боксер підписав фото, яке потім подарували закладу.
Турнір з риболовлі
Як відпочивають місцеві? Насамперед рибалять. Маючи таке озеро, просто гріх не влаштувати турнір любителів риболовлі. Кілька років тому на змагання з’їхалися рибалки з усієї округи, а минулого року тут провели весняний фестиваль із виступами народних колективів і частуванням українськими та болгарськими національними стравами.
Валентина Тер, директорка клубу
«Зараз переважно проводимо патріотичні заходи й благодійні акції на підтримку ЗСУ. Двадцять наших хлопців на фронті, на жаль, деякі зникли безвісти. Ми збираємо продукти й кошти та відправляємо їх військовим», — розповідає Валентина Тер, директорка клубу. — «У клубі немає постійних колективів, але є творчі жінки, які охоче долучаються до культурних програм — співають, танцюють, готують гумористичні вистави. Маємо традицію вітати ювілярів — відвідуємо, даруємо квіти й подарунки, співаємо. Це дуже важливо для старших людей, чиї діти часто не можуть приїхати. Живемо й мріємо, щоб закінчилася війна і настав мир.»
фото Вітання з 90-річчям старейшини Вознесенки Феодори Делік
***
Перехрестя трьох доріг, на якому стоїть Вознесенка, нагадує народну казку про козака Івана, який мав обирати шлях. Багато мешканців зробили свій вибір і виїхали з рідного села. Ті ж, хто залишився, намагаються його зберегти — упорядковують домівки, висаджують рослини, працюють над покращенням вигляду. Проте повернути всіх, хто поїхав, їм уже не під силу. Якою буде доля Вознесенки й інших сіл, де закривають школи — покаже час…
Вознесенка Друга на карті Одещини
Вознесенка Друга розташована за 28 кілометрів від Буджака (Болградський район) і за 240 кілометрів від Одеси. До Вознесенського старостату належать чотири села — Червоне, Благодатне, Кролівка і Скриванівка. У сусідній Павлівській громаді теж є Вознесенка; щоб уникнути плутанини, їх пронумерували: у Буджацькій громаді — Вознесенка Друга, а в Павлівській — Вознесенка Перша.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
