Колишній курорт Bad Burnas, нині Лебедівка, свого часу називали бессарабською «чорноморською Рив’єрою». Історія цього місця почалася в 1787 році з німецьких колоністів. За півтора століття поселення перетворилося з простого села біля лиману й соляних промислів на популярний морський курорт.
Від німецької колонії до курорту біля Чорного моря
Лебедівка лежить приблизно за 120 кілометрів від Одеси, на півдні області. Село розкинулося між Чорним морем і лиманом Бурнас, який входить до системи Тузлівських лиманів. Поряд — один із найбільших прибережних лісів України.
У 1787 році сюди переселилися німецькі колоністи, яких залучали до освоєння півдня імперії. Село отримало назву Бурнас — так називали й лиман, й косу, й околиці.
Наприкінці XIX століття Європу охопила мода на курорти. Люди шукали місця не лише для відпочинку, а й для лікування. У Бурнаса виявили кілька природних переваг:
- морське узбережжя;
- солоний лиман;
- лікувальні грязі;
- чисте повітря;
- ринкова для степу прибережна лісова смуга.
Німецькі поселенці почали впорядковувати село за зразком європейських курортів. Вони будували вілли, пансіонати, прокладали дороги й закладали зелені зони. Мета була проста: створити місце для тривалого відпочинку й оздоровлення, а не лише кілька дач біля моря.
Наприкінці XIX — на початку XX століття Бурнас здобув репутацію курорту. Особливим попитом користувалися місцеві грязі та солоні води лиману. Назва Bad Burnas (нім. «Bad» — курорт, місце для купання) почала асоціюватися саме з курортною зоною.
Народження «чорноморської Рив’єри» у 1925 році
На околицях Бурнаса, у колонії Базар’янка, планували облаштувати десятки дачних ділянок. Плани зупинила Перша світова війна, а частину інфраструктури було зруйновано.
У 1924 році заснували акціонерне товариство «Bad Burnas / Baile Burnas» зі статутним капіталом у чотири мільйони леїв. Завдання компанії полягало в створенні сучасного курорту. Уже в 1925 році Bad Burnas урочисто відкрили.
На морському узбережжі збудували велику лікувальну будівлю з грязьовими й морськими ваннами, лікарськими та масажними кабінетами й аптекою. Поруч з’явився гостьовий будинок на 24 номера. Для озеленення висадили понад дві тисячі дерев.
До кінця 1930-х років курорт налічував близько 50 вілл. Bad Burnas міг приймати до тисячі відпочивальників одночасно.
Історичні кадри курорту Bad Burnas.
Курортна атмосфера виходила значно далі від лікувальних процедур. Уздовж морського урвища проклали прогулянкову алею. Працювали ресторани й павільйони. За кілька років Бурнас перетворився з віддаленого поселення на курорт, що конкурував із відомими європейськими місцями відпочинку.
Бессарабський курорт приваблював політичну й військову еліту Румунії. Серед відомих гостей називають короля Міхая I. За переказами, тут бували Леся Українка та Юзеф Пілсудський з родиною.
Курорт отримав усе необхідне для комфорту початку XX століття:
- електрифікацію;
- водопостачання;
- нові дачі;
- впорядковані громадські простори.
Війна, виселення та кінець розквіту
У 1940 році Бессарабія увійшла до складу СРСР. Німецьких колоністів і їхніх нащадків почали виселяти. Звичний уклад життя курортного поселення зник.
Друга світова війна остаточно перервала розвиток Bad Burnas. Курортна інфраструктура не змогла відновити довоєнний режим роботи. Після війни колишній європейський курорт опинився в іншій системі.
«У 1945 році Президією Верховної Ради УРСР селу присвоїли назву Лебедівка. У 2004 році Лебедівці було присвоєно статус курорту», — повідомляють у Тузлівській територіальній громаді.
Замість приватних вілл тут організували колгосп та рибальську артіль. Курортний бізнес відійшов на другий план. Частина старої забудови почала занепадати.
У 1950-х роках у Лебедівці відкрили санаторій для дітей після поліомієліту. Він працював кілька десятиліть, до кінця 1980-х років. Пізніше з’явилися бази відпочинку для дорослих, але колишньої міжнародної слави Bad Burnas вони не повернули.
«Поліомієліт — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняє інвалідність і є небезпечною для життя. Її зумовлює поліовірус. Поліовірус передається від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, інфіковану їжу, воду, — та розмножується в кишківнику. Поліовірус також може залишатися на іграшках та побутових речах, які контактували зі слиною та калом інфікованих людей», — зазначають у МОЗ України.
Що залишилося від курорту сьогодні
Сучасна Лебедівка значно менша за курорт сто років тому. Це невелике поселення, віддалене від головних транспортних шляхів.
Головна природна особливість — поєднання Чорного моря з Тузлівськими лиманами. Від моря їх відділяє довга вузька коса. Її ширина місцями становить близько 100–200 метрів, а довжина — майже 25 кілометрів. Територія входить до Національного природного парку «Тузлівські лимани».
Колишня набережна над урвищем не збереглася. Деякі споруди руйнуються, інші змінили призначення. Частину старої забудови поглинає природа. Окремі будівлі нагадують про час, коли сюди приїжджали на європейський морський курорт.
Нині Лебедівка та прилегла територія закриті для відвідування через війну. Тому говорити про туристичне відродження можна лише з перспективи післявоєнного відновлення.
Створено за матеріалами: 048.ua
