Ключові моменти:
- Бочманівка зберегла багатонаціональні традиції та унікальну культурну спадщину
- У селі зберігають свідчення очевидців Голодомору 1932–1933 років
- Будинок культури й бібліотека залишаються центрами громадського життя
- Село відоме фестивалями, народними піснями та борщем із любистком
Край, куди щораз повертаються лелеки
Бочманівка — невелике село Подільського району в складі Куяльницької громади, яке зберігає багатий пласт народної ідентичності: місцеві пісні, звичаї та ремесла, що передаються з покоління в покоління.
Журналісти поспілкувалися з місцевими жителями, працівниками культурних закладів та фіксувачами історичних свідчень із сільської бібліотеки, де зберігаються спогади про трагічні події XX століття.
Історія Бочманівки показує, як громада з близько 900 мешканцями продовжує плекати традиції, підтримувати культурні ініціативи та берегти пам’ять про минуле для наступних поколінь.
Детальніше про походження села та його сучасне життя — читайте у матеріалі нижче.
Бочманівка на мапі Одещини
Тут не змагаються, а доповнюють одне одного
На в’їзді в село здається, що місцевість рівнинна, але Бочманівка лежить на Подільській височині: її пейзаж формують зелені пагорби й родючі долини, де бере початок річка Кучурган та розкинулося ставкове плесо.
Хрест при в’їзді у село
У Бочманівці мирно співіснують українці, молдавани, росіяни, болгари, роми, вірмени — кожна родина береже власні звичаї, але вони тісно переплетені між собою. На весіллях лунають і українські, і молдавські пісні, а на ярмарках можна скуштувати страви різних народів. Тут різні культури не конкурують — вони доповнюють одна одну.
Спогади бочманівців про голод збережено
Став у Бочманівці
Бочманівка, як і багато українських сіл, пережила Голодомор 1932–1933 років із тяжкими втратами та стражданнями. У книзі «Спогади свідків Голодомору» зібрані свідчення очевидців, серед яких — записи про долі конкретних сімей.
Один зі спогадів розповідав, що батько залишив родину, вирушивши на заробітки, і додому вже не повернувся; старший син взяв на себе походи по полях і турботу про сім’ю. Люди виживали, збираючи траву, ягоди, гриби, іноді їли горобців або інший дикий дрібний здобич — усе, щоб не померти з голоду. За заборону на заготівлю дров чи колосків стежили, тож інколи доводилося спалювати сухий гній для опалення.
Лопатюк Валентина Павлівна
Валентина Лопатюк, якій нині 99 років, пам’ятає дитячі роки голодної доби: діти збирали колоски, але поля охороняли. У пошуках харчу йшлося про будь-які рослини — лободу, виноградне листя, калачики. Знахідкою вважалося навіть лушпиння від картоплі. Ночами проводилися обшуки, відбирали останнє. Вижити допомагали випадки, коли хтось із родини отримував пайок на роботі.
Вшанування Героїв у Бочманівці
У сільській бібліотеці збережені свідчення очевидців Голодомору, щоб передати майбутнім поколінням правду про цю трагедію та не допустити її забуття.
Колгосп-мільйонер, який проклав дороги, що служать дотепер
Дитячий майданчик у селі Бочмановка
Під час колективізації в межах Чубівки, Тимотинівки та Бочманівки створювали колгоспи, які після Другої світової війни об’єдналися в одне господарство. У 1962 році колгосп імені Тараса Шевченка очолив Володимир Овсянецький, який запровадив інновації з тваринництва та інших галузей, запозичені з передових ферм Херсонщини.
За його керівництва господарство розрослося: тут налічувалося понад дві тисячі голів великої рогатої худоби, працювали ковбасний цех і цементний майданчик, прокладалися дороги, що й досі слугують місцевим мешканцям. Тоді колгосп отримав статус «мільйонера» за обсягами виробництва.
Дитячий садок
Згодом господарство пройшло реформи й сьогодні працює як товариство «Інсахарпром», яке продовжує брати активну участь у житті села.
Від глиняної хати — до сучасної книгозбірні
Село має сучасну бібліотеку, що розміщена в Будинку культури; її очолює Каріна Пушкіна.
«Нинішня бібліотека — це не просто сховище книг, а повноцінний культурний та освітній простір», — каже керівниця. Нещодавно на базі бібліотеки в рамках Інтелект-форуму «Українська книга на Одещині» пройшов круглий стіл, присвячений розвитку книговидання в регіоні.
Катерина Мельнік, директорка Будинку культури
Будинок культури, яким керує Катерина Мельнік, є головним осередком культури Куяльницької громади. Сьогодні важко повірити, що колись культурне життя села починалося в глиняній хаті: тут вже тоді діяв хор і ансамбль, пізніше з’явилися театр мініатюр та гумористичні сценки, які довго згадували місцеві мешканці.
Будинок культури у Бочманівці
Нещодавній ремонт Будинку культури здійснено в рамках програми розвитку північної частини Одещини, що дозволило оновити простір для концертів, гуртків та суспільних заходів.
Фестивалі, відомі по всій Україні
У 2020-х роках Бочманівка перетворилася на помітний культурний центр: тут проводили виїзні заходи Всеукраїнського форуму «Українська книга на Одещині» та гастрономічний фестиваль «Вишня-Fest».
Фестиваль «Вишня-Fest»
Бочманівка у 2026 році стала однією з локацій Всеукраїнського форуму «Українська книга на Одещині»
Аматорські театральні та фольклорні колективи беруть участь в обрядових дійствах, а дитячі та молодіжні гуртки декоративно-прикладного мистецтва, вокальні колективи («Домісольки», «Елегія», «Легіт»), театральний гурток, клуб «Ігросвіт» та читці художнього слова збагачують місцеву культуру.
Вони постійно беруть участь у святкуваннях громади, фестивалях, конкурсах, просвітницьких і благодійних концертах на підтримку ЗСУ.
Читайте також: У селі на Одещині письменники збирали черги за автографами — як Бочманівка стала центром книжкового свята
Борщ із любистком, що підкорив гостей із США
У Бочманівці з великою турботою зберігають історію: ініціатива Катерини Мельнік — відеопроєкт «Село моє» — розповідає про традиції, колорит, туристичні місця та культурно-історичну спадщину села.
Криниця у селі Бочманівка
На місцевих святах традиційно накривають великі столи. Делегація з Берлінгтона (США), наприклад, була вражена смаком бочманівського борщу з любистком, який презентували на фестивалі «Пан Борщ» у сусідньому селі.
«Побувавши одного разу в нашому краї, ви захочете сюди повернутися», — каже пані Катерина. Вона переконана, що люди, які вимушено роз’їхалися через війну, зрештою повернуться до Бочманівки, так само як щовесни повертаються лелеки.
Таланти Бочманівки
Історична довідка
- Село засноване на початку XIX століття. Після звільнення Північного Причорномор’я від Османської імперії землі відходили до Російської імперії й надавалися поміщикам.
- Територія потрапила до управління Поділля, куди належали сучасні Житомирська, Хмельницька та Вінницька області.
- Першими поселенцями були українці, румуни та переважно поляки, через що місцевих іноді називали польщаками.
- На місці сучасної Бочманівки у 1830-х роках виникли Єлисаветівка (пізніше — Чубівка), Тимотинівка, а згодом і Бочманівка.
- Сьогодні ці три села утворюють Бочманівський старостинський округ Куяльницької громади.
- Перша метрична згадка про село датується 1882 роком, але офіційною датою іноді називають 1852 рік.
- Першу хату-читальню відкрив у 1918 році Юхим Притуляк; у ній налічувалося близько 25 книг. До Другої світової війни бібліотека зросла до 1100 книг і мала 150 читачів.
- Під час Другої світової війни бібліотеку було знищено.
- У 1946 році мешканці села на чолі з Миколою Паліонком почали створювати нову книгозбірню.
- Нині в селі проживає близько 900 людей.
Їхні нащадки й досі живуть у селі
- Серед родин-засновниць, чиї нащадки дотепер мешкають у селі: Чабани, Стелі, Цуркани, Кабаки, Борівські, Хмарські, Якубовські, Банташі, Тимуші, Карауші.
- Перші крамниці належали єврейським підприємцям Фудвану та Морозовському, які привозили товари з Балти та Одеси.
Щодо походження назви села існує кілька версій: одна пов’язує назву з прізвищем управителя Бочман, інша — з народною фразою «Бач, як манить земля».
Раніше ми розповідали про закриття шкіл і дитсадків у інших селах Одещини та про те, як вони сьогодні виживають.
Читайте також:
- Озеро з лебедями, порожні хати і три учні у школі: чим живе село на Одещині
- Тисячі овець, 70 тонн вина і дідусів скарб: чим вражає старе село на Одещині
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
