Ліна Костенко – це жива легенда української поезії, чиї вірші й сьогодні підкорюють серця своєю силою, потужними смислами та людяністю. Її вислови надихають на зміни та змушують замислитися над вічними темами. Особливо актуальні її слова та вірші зараз, коли в Україні триває війна.
Читайте також: День народження поетеси Ліни Костенко: вона пережила Другу світову та репресії в СРСР
Хоча Ліна Костенко не публічна особа, поціновувачі та шанувальники її творчості ведуть сторінки в соцмережах. Наприклад, неофіційна сторінка поетеси в Instagram зібрала понад 500 тисяч підписників.
На сторінці повідомляють актуальні події в Україні, які супроводжують цитатами з віршів поетеси. Шанувальники захоплюються її мудрістю та висловлюють слова вдячності за її творчість.
Наша добірка цитат Ліни Костенко
Цитати Ліни Костенко – джерело мудрості, її висловлювання завжди влучні та не втрачають актуальності.
Троянда – як любов, може завдати болю, якщо не вмієш її взяти.
Кохання – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
Там, де в жінки не розвинене почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка.
Важко кохати розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, тільки коли закохана. Тож бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.
Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так усе може відмовитися від нас.
Скільки нас, людства, вже на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-дивна нація, яка живе тут споконвіку, а свою незалежну державу будує це тільки тепер.
Людям не тільки заклало вуха – людям заклало душі.
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
А секунди летять. Так можна померти і нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
Будні роблять людей буденними.
Люди вимагають правди – їм сервірують брехню.
Мені набридли конфесії з політичним підтекстом. Московський патріархат, київський патріархат. Один всієї України, і другий всієї України. В очах двоїться – хто ж із них усійшний?
До всіх перинатальних хвороб державності ще й така неприємність – виросли покоління, яким усе пофіґ.
У кожної нації свої хвороби, і тільки в Росії вони невиліковні.
І хто б там що кому не казав, а загине зло і правда переможе!
Вірші про Україну та російсько-українську війну
“Шматок землі, ти звешся Україною.
Ти був до нас. Ти будеш після нас.
Мій предковічний, мій умитий росами,
космічний, вічний, зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався – Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!
Бо лиш народи, явлені у Слові,
достойно жити можуть на землі”.
***
“І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна”.
***
“Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те”.
***
“Я вам цей борг ніколи не залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в боргах.
Віддайте мені дощ.
Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах.
Віддайте мені сад і зірку вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.
Віддайте мені все. Віддайте мені мову,
якою мій народ мене благословив”.
