Це скорочена версія нашої розмови. Повний варіант дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.
– Як вибрати фахового та доказового гінеколога?
– Я взагалі кажу, що лікар-гінеколог – це майже твій духовник, тому що це людина, яка знає про тебе багато речей, які на сповіді не завжди жінка хоче сказати, так?
Про фаховість я б навіть не хотіла говорити, тому що не фахових лікарів в принципі, я вважаю, не має бути. На перше місце в цій ситуації я б поставила не стільки фаховість, скільки довіру. У нас у всіх різні критерії ставлення й оцінки людини. Я навіть не кажу фахівця, саме людини. І є людина, яку ти побачила й зрозуміла: “О, з нею я готова йти у вогонь і воду”.
А є людина, яка просто не викликає в тебе навіть бажання говорити. Тому, я думаю, що насамперед це все ж підбір людського фактора.
Сьогодні інтернет в цьому дуже допомагає, тому що більшість клінік знайомлять нас через соцмережі зі своїми лікарями, навіть якщо лікар не веде окремо, наприклад, свій блог. Ви можете подивитися подачу, як лікар розмовляє, яка в нього усмішка, і ви розумієте, підходить вам чи ні.
А фаховість мені навіть не хотілось би це обговорювати, тому що це апріорі. Це мусить бути обов’язково.
– Щодо, скажімо, некоректних фраз, які часом лікарі-гінекологи чомусь промовляють. Ми можемо зараз перерахувати якісь неочевидні, через які зразу треба виходити з кабінету?
– Ну, ви знаєте, я виросла в родині лікарів. У мене дуже багато подруг і друзів саме лікарів. Мені навіть тяжко дібрати якісь фрази. Мені здається, що це не тільки медицини стосується. Оце справді якийсь людський фактор.
Я думаю, ви так само стикаєтесь з тим, що зараз в соцмережі можна побачити кричущу абсолютно дурацьку фразу. От я дивлюсь і думаю, як лікар може взагалі озвучити такі речі. Мене як жінку ображають деякі речі. А як у лікаря вони в мене викликають просто внутрішній супротив. Але при цьому людина робить таким чином хайп і збирає аудиторії, перегляди тощо.
Напевно, те, що неприпустимо для мене, може бути абсолютно нормальним для деяких пацієнтів. Я ненавиджу агресію в медицині, особливо якщо йдеться про вагітну жінку.
У медицині немає нічого однозначного. І якби там не було, це завжди “автор так бачить”. Тобто ми оцінюємо якусь ситуацію в межах своїх знань і діагностичних можливостей, і все одно це припущення. Знаєте, в медицині є така фраза, що заключний діагноз ставить патологоанатом, а ми тільки намагаємося відповісти на якісь питання і поставити діагноз.
Тому тут, як на мене, однозначності й заяви – це якраз недопустимо для лікаря і мене б це насторожило як пацієнта
– З чого повинна скластися підготовка жінки до візиту до гінеколога?
– Перш за все, з вибору гінеколога. По-друге, є дві формули, коли ти йдеш до гінеколога. Перша – це коли ти йдеш на онкопрофогляд. Тобто тебе нічого не турбує, але ти як свідома жінка розумієш, що ти раз на рік маєш пройти те, що у нас зараз називається модним словом “чекап”.
На сьогодні маємо пам’ятати свою історію, тобто, коли в тебе були місячні, який характер місячних, якщо ти маєш якісь обстеження, вони повинні бути при тобі. Іноді буває так, що ті 50 хвилин, які я розмовляю з жінкою, вона 20 хвилин в телефоні шукає свої аналізи.
Бажано, щоб це був не період критичних днів, тобто щоб це не була менструація. Який це день менструального циклу? В цілому це не має особливого значення. По-друге, повинна бути медична документація, якщо вона є.
Колись треба було брати з собою рукавички, одноразове дзеркало, зараз цього не потрібно. Особливо, якщо ви йдете в приватну клініку, там це все є. І в багатьох державних вже це все є.
І якщо ж ми говоримо про другу формулу, коли жінка іде, коли в неї є певні скарги. Я б взагалі радила жінці виписати це все, тому що іноді буває, що прийшла розгубилася, а потім вийшла з кабінету гінеколога й основне не запитала.
Тому бажано записати навіть свої запитання, щоб отримати на них коректну відповідь. Якоїсь спеціальної підготовки немає.
– А як ви взагалі зараз оцінюєте ситуацію з профоглядами? Частіше профілактично пацієнтки звертаються чи все-таки ще не дуже в нас розвинута профілактична медицина?
– Ви знаєте, колись в ті часи Радянського Союзу, я починала працювати. Тоді це було обов’язковим. Ти не міг потрапити до терапевта, поки ти не пройдеш гінеколога. Ти не міг закрити лікарняний лист, поки ти не пройдеш гінеколога. Це була така профілактична медицина. І дуже багато людей так би, може, й не пішли, але вони приходили, бо так потрібно було.
Це не про свідомість, це швидше про вимоги того часу. Зараз все ж таки картина змінилася. Зараз ніхто не вимагає. Не хочеш, не іди. Тому зараз більше про свідомість. Принаймні в мене більшість пацієнтів – це вже ті, щось слухають і щось хочуть знати про своє здоров’я.
Але от сьогодні в мене була жінка, яка п’ять років не була в гінеколога. Молода жінка, 44 роки. Мало того, вона має скарги. Але вона п’ять років не була у гінеколога. Тому такі речі – це сумно.
– А щодо сексуальної обізнаності у жінок, у дівчат в тому числі ще до повноліття. Чи покращився в нас зараз цей рівень?
– Ви знаєте, я б сказала збільшився. Тобто, якщо я, навчаючись у школі, думала, що можна поцілуватися й завагітніти, то зараз такого немає. При тому, що я виросла в родині лікарів. Але якось розмовляти з батьками… А літератури не було тоді, про це ніхто не говорив. Тобто інформація – це з подругами на вулиці.
То зараз, звичайно, для будь-якого віку, починаючи з підліткового віку і закінчуючи вже віком менопаузи, ти можеш отримати інформацію, яка тебе цікавить.
Біда в тому, що іноді якісь речі такі маркетингові, якісь власні погляди, які видають за остаточну думку і без права обговорення. Вони, мабуть, все ж таки впливають.
– З чого ви радите починати, скажімо, інтимну обізнаність дівчинки?
– Напевно, точно не з візиту до гінеколога. Хоча в мене була досить цікава пацієнтка. До мене записалася дівчинка восьми років з мамою, безумовно. Вона хотіла, щоб я їй розказала про менструацію. І вона попросила маму, щоб мама привела її до мене на прийом.
Дівчинка мала низку запитань, на які вона хотіла почути відповіді. Мене вражає такий підхід. Мабуть, це виховання. Це не часта історія, але дитина прийшла з чіткими запитаннями, на які вона хоче почути відповіді.
Є такі мами, які кажуть: “Я хочу, щоб вона отримала ініціацію від вас, бо ви їй розкажете це ніжно, не лякаючи”. Знаєте, перший огляд і перший візит до гінеколога – це як перше кохання: або тебе налякали на все життя і ти будеш ненавидіти все це, або ти навпаки закохаєшся і будеш розуміти, що життя прекрасне.
Безумовно, потрібно розповідати про щось до того, як це сталося. До того, як розпочалася менструація, до того, як стався перший статевий акт, до того, як виникла якась проблема. Тому що людина повинна бути обізнана в цих речах. І в таких випадках вже, якщо виникнуть якісь запитання або якісь проблеми, то є сенс іти до гінеколога.
Знаєте, у мене раз була історія, коли приходить мама з дівчинкою підлітка 13 років. І от покладіть її на крісло, щоб вона знала, що це таке. Вона вирішила налякати гінекологом доньку, щоб та не дай Боже, ніде нічого не зробила, бо от будеш мати справу з лікарями й там тебе ледь не катувати будуть. Це треба починати виховання з батьків. І на щастя, я думаю, що нам зараз це вдається трошки краще, ніж раніше.
Людмила Шупенюк: Про менструацію, про перший статевий акт та інші речі потрібно розповідати до того, як це станеться (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
– Як тоді батькам, перебороти свій сором, можливо, в розмові з дитиною про інтимні речі? Або, наприклад, коли батьки самі ініціюють розмову, а дитина починає соромитися і закривається. Що робити в таких випадках?
– От в таких випадках можна самому передивитися, наприклад, відео, яке ти порадила б подивитися своїй доньці, або прочитати книжку, яку би ти порадила своїй доньці.
У мене були такі ситуації, де батьки виховували, наприклад, доньку самостійно. Немає мами. Він каже: “Мені соромно від тих запитань, які ставить донька. Ви б не могли з нею поговорити?” У таких випадках, якщо виникає така ситуація, ви можете прийти й поговорити про це з гінекологом, психологом, сексологом чи вашою подругою, якій дівчинка може довіряти.
Але так чи інакше якщо раніше з цим було достатньо складно, то зараз дуже багато інформації, але я радила б спочатку профільтрувати інформацію батькам. Ознайомитися самостійно, а тоді вже щось порадити. Повірте мені, багато батьків всього не знають, що повинно бути. Але це насправді дуже цікаво.
– У мене є чітке усвідомлення, що ймовірно, менструація – це один із головних маркерів для оцінки стану здоров’я жінки. Чи це можна так вважати?
– Абсолютно з вами погоджуюсь. Скажімо так, наявність нормальної регулярної менструації не свідчить про те, що жінка абсолютно здорова, тому що в неї можуть бути якісь інші проблеми зі здоров’ям.
Але якщо ми говоримо про гормональну функцію, якщо ми говоримо про жіноче здоров’я, то ви маєте рацію, що менструація – це той прапорець, який говорить, чи все нормально. І як тільки відбуваються якісь зміни в характері менструації, це повинно жінку насторожити. Вона повинна звернути на це увагу й запитати в лікаря, чи це є нормою.
– Про які зміни говоримо? Що повинно викликати занепокоєння?
– Якщо ми говоримо про зміну менструального циклу, тобто менструація стала або довшою, або коротшою. До тижня – це є варіант норми. Але якщо місяць немає місячних, або менструації пішли два рази на місяць, це вже може свідчити про якусь проблему.
Якщо менструації були нормальні, а стали рясними чи скудними, це теж може свідчити про якісь зміни. Ми не говоримо про один раз. Один раз, знаєте, як то кажуть, буває з кожним. Але якщо це повторюється у жінки, варто звертати увагу.
Якщо з’явилася, наприклад, болюча менструація, це привід для того, щоб звернутися до гінеколога. Тому що іноді менструація – це може бути навіть не про проблему з маткою чи яєчниками. Це може бути про проблему з мозком і щитоподібною залозою.
Дивіться, за нашу менструальну функцію відповідає п’ять ланок. Перша – це кора головного мозку. Друга – це гіпоталамус, це структура мозку. Третя – це гіпофіз, це структура в мозку. Вони між собою комунікують і витягують ті гормони, які керують цим оркестром. А матка і яєчники – це виконавці. Проблема може бути на кожного з цих рівнів.
Я ніколи не забуду випадок, коли я була молодим лікарем. У мене була дівчинка 15 років, зайва вага, менструації по три-чотири тижні. І виявилося, що в неї була пухлина мозку, яка проявлялася саме так. Крім порушень менструального циклу, інших порушень не було. Тому все ж якщо є порушення циклу, це може свідчити не тільки про гінекологічні проблеми.
Якщо, наприклад, ми по гінекології не виявили проблем, маємо рухатися далі по системах організму. Це може бути щитоподібна залоза, гіпофіз, наднирник, кишківник, зайва вага чи недостатність ваги. На це все реагує наша менструальна функція.
– Чи обов’язково користуватися засобами для інтимної гігієни?
– Ви знаєте, у нас десь межує маркетинг з необхідністю, якщо бути чесним, так? Колись у ті далекі часи ми обличчя водичкою вмивали й більше нічим не користувалися. Зараз я хочу побачити молоду дівчину, яка б не використовувала тоніки, креми, ще щось. Ви мене запитаєте, чи можемо ми існувати без цього? Я вам скажу: “Звичайно, можемо”. Але ви поставите собі запитання: чи хочу я існувати без цього?
Тому що я звикла, що в мене має бути здорова, гарна шкіра обличчя. Не факт, що вона у вас буде нездорова і негарна, якщо ви не будете це все використовувати. Але якщо ви маєте проблему, то ви будете використовувати спеціальну косметику для цього. І це буде абсолютно виправдано для вас.
Точно так само й про інтимну гігієну. Кажуть: “Нащо оце все?” Можна водичкою помитися або не дай Боже господарським милом, і зараз є й такі рекомендації.
Але якщо ми говоримо про жінку, яка має проблеми, алергічні реакції, вікові зміни, дерматити, бактеріальні вагінози, то є засоби гігієни, які дозволяють це підтримувати в певному стані. Чому ні?
До речі, щоб ви знали, шкіра обличчя за своєю структурою дуже подібна до шкіри вульви. Тому так само й зморшки, й акне там може бути. За цим варто теж стежити не тільки через естетику, а й через здоров’я цієї шкіри.
– А я чула колись твердження, що потрібно підтримувати pH наших статевих органів і от якраз таки за допомогою гелів для інтимної гігієни ми можемо це зробити.
– У нашому організмі є все, що потрібно для того, щоб він був здоровий. Є спеціальна флора, яка підтримує правильне pH. Яке має бути? Там є своя паличкова флора, яка створює кисле середовище, яке фільтрує все, що попадає ззовні. Але pH піхви та взагалі флора піхви залежить від стану кишківника.
Якщо ми говоримо про жінку, у якої є проблеми з кишківником, з харчуванням, з закрепами, що впливає на стан її піхви та на її флору, вона буде вимагати спеціального догляду. Якщо жінка молода й здорова, то підтримувати pH за допомогою якихось спеціальних засобів, не обов’язково.
Але знову ж таки й для шкіри рук, і для шкіри обличчя, ми враховуємо pH. Чому не потрібно тут? Ясна річ, що дуже багато маркетингу в цьому всьому є. І можливо, певному відсотку жінок це абсолютно не потрібно, але серед них точно буде та частина, для якої це буде вкрай важливо.
І є інтимні гелі, які створюють pH, який не дає розмножуватися молочниці, або створюють pH, який не допускає виникнення бактеріального вагінозу. Тому в таких випадках можна дібрати правильну інтимну гігієну, яка й буде фактично лікувальним засобом.
– Які засоби особистої гігієни ви радите використовувати як найкращий варіант під час місячних?
– Я б не радила використовувати щось одне. Тому що насправді, коли у нас скудні місячні, коли вони тільки починаються, або коли вони закінчуються, вони не вимагають, великих прокладок, менструальної чаші чи тампонів, тому що це вносить певний дискомфорт жінці.
Сьогодні ми на будь-який день менструації можемо дібрати свій засіб.
Коли це рясні менструації, повинна бути прокладка. Виділення мають виходити. Коли вони незначні або ми йдемо кудись (на пляж чи в басейн), це може бути тампон. Але це не може бути тампон 24 на 7.
Вночі я б взагалі не радила використовувати тампони, все ж таки має бути прокладка. Тому що виділення повинні певним чином виділятися, і 8 годин сну з тампоном, коли в цьому немає такої потреби, трохи нераціонально. Тому в арсеналі у сучасної жінки має бути все.
– Чи важливий секс у житті жінки?
– Інтимне життя – це тема, навколо якої сьогодні багато спекуляцій. Дуже багато думок, дуже багато тем обговорюють і, знаєте, кожен має своє раціональне зерно в тому всьому.
Я б сказала так: якщо ми говоримо про біологічну сутність цього процесу, то це закладено природою, щоб ми могли розмножуватися і щоб ми не вимерли. Тому є дуже багато речей, які все ж таки мають біологічну сутність.
Але знову ж таки, ми маємо можливості. Ми маємо можливості, починаючи від замінників, скажімо. Немає чоловіка – можна використовувати інші засоби. Це теж має право на існування.
Насправді знаєте, мені як жінці і як лікарю, дуже хочеться, щоб інтимне життя було повноцінним і з мого бачення повноцінне – це коли є біля тебе людина, з якою ти ділиш не тільки емоцію, фізична близькість це як продовження.
Але якщо цього немає, це не означає, що це життя неповноцінне. Ми можемо сублімувати сексуальну енергію в багато речей, починаючи з вишивання хрестиками, закінчуючи танцями, спортом тощо.
Якщо в людини немає потреби, ми не можемо розказувати монахам, наприклад, або тим, хто ухвалив рішення не займатися сексом, що це дурниця. Це вибір кожної людини.
– Якимось чином наявність статевого життя чи його відсутність впливає на гормональний фон жінки, на менструальний цикл?
– Це може бути пов’язано, особливо в певні періоди життя жінки, я б сказала. Тому що, знаєте, коли жінка в розквіті, організм все, як то кажуть, компенсує.
А от коли вже є певні гормональні недостатності, коли є певні стани, під час хорошого інтиму, ми розв’язуємо дуже багато питань. Знижується рівень кортизолу, інсуліну, підвищується рівень окситоцину, пролактину, тобто наші гормони реагують і на нашу емоцію, і на нашу фізіологію, і це є такий допінг. Це так задумано природою, це можливість отримати дофамін і серотонін.
Хтось заїдає, щоб це отримати, хтось використовує алкоголь, наркотики, а хтось використовує інтимне життя. Мені здається, що це кращий спосіб.
– Мастурбація працює таким самим чином?
– Все-таки гарний секс – це не тільки про фізіологію й отримання оргазму. Одним зі складників оргазму є емоційна розрядка. Якщо жінка чи чоловік займається мастурбацією, при цьому фантазують і вони отримують оргазм у мозку, то тоді так, це є повноцінне.
У жінки близько 80 ділянок в мозку відповідають за оргазм. Уявіть собі, ми взагалі оргазм відчуваємо мізками, а не нашими органами. Насправді як у чоловіків, так і у жінок 70% сексуальної дисфункції – це про голову. Це не про фізіологію. Фізіологія – це 30%. Не дарма кажуть, що всі проблеми в нас в голові.
– Чи можемо назвати найбільш надійний і найбезпечніший вид контрацепції? Чи вона такою буває взагалі?
– Найбільш надійний і найбезпечніший, ясна річ – це відсутність сексу. Хоча і то є один випадок непорочного зачаття, який знає історія (сміється).
Якщо ми говоримо про те, що інтимне життя існує, то повинна бути контрацепція, яка має дві мети. Перша мета – це незапланована вагітність, щоб ми могли запобігти небажаній вагітності.
А друга мета – це запобіжник від інфекцій, що передаються статевим шляхом. І отут надійність буде абсолютно різною. Тому що надійність в запобіганні від небажаної вагітності, то найнадійніше – це є пересічення труб. Після цього буде гормональна контрацепція, потім презерватив і місцеві якісь методи, і закінчуючи календарним методом і перерваним статевим актом.
Якщо ж ми говоримо про надійність в сенсі інфекцій, що передаються статевим шляхом, то тут найнадійніше буде презерватив. Дуже багато жінок, які навіть вживають гормональні контрацептиви, але в них зав’язуються нові стосунки, то в таких випадках, безумовно, доповнюють презервативом.
Але насправді будь-який презерватив, ні жіночий, ні чоловічий, це не 100% захисту, бо вони не завжди від вагітності оберігають. Ну і не завжди від інфекції. Не потрібно думати, що якщо є презерватив, то це гарантія від всіх проблем.
– Щодо алергії на ті самі презервативи, на латекс, мається на увазі, на лубриканти. Як нам зрозуміти, що це саме алергія, а не можливо, хронічний цистит у жінки?
– З таким запитанням краще звернутися до лікаря індивідуально. У жінки, наприклад, з вагою 42 кілограми цистити може бути пов’язаний з дефіцитом ваги, або з певними анатомічними особливостями.
Але, якщо ми говоримо про жінку, яка має певну схильність до алергії, то це може бути алергія на латекс, можна тут можна пробувати різні презервативи. У мене є жінки, які навіть для УЗД, приносять з собою, наприклад, презерватив, на яких в них немає алергії, тому що є гіпоалергенні.
Так само лубриканти. Якщо ви використовували цей лубрикант і ви розумієте, що симптоми з’явилися у вас після інтиму, то може бути така історія, особливо, якщо ви алергік. Може бути й на прокладки, і може бути на все, що завгодно.
Але тут потрібно виключити всі інші причини. Тому що легше всього сказати, що в мене алергія на презервативи, перестати його використовувати. І нарватися на якісь більш серйозні проблеми.
Єдиний захист від вірусу папіломи людини на сьогодні – це вакцинація (фото: Віталій Носач / РБК-Україна)
– Ви згадали про хвороби, які передаються статевим шляхом і я хочу присвятити наступні запитання саме цьому, а конкретніше ВПЛ. Що таке ВПЛ і чи є він небезпечним?
– Як взагалі виникла історія, що ВПЛ – це небезпечно? Колись в ті далекі радянські часи вважалося, що ерозія – це шлях до раку, і її в будь-якому віці треба припалювати, морозити й все решта, щоб не було раку.
І жінка думала, що якщо вона зробила процедуру заморожування або припалила ерозію, все, раку в неї не буде. А потім хоп – і чомусь він є. І почали шукати причину. Вважалося, що вірус простого герпесу викликає рак шийки матки. І власне, коли шукали його, знайшли папіломавірус.
Те, що він пов’язаний з цією з цією проблематикою, це було випадково і неочікувано. І з’ясувалося, що практично близько 90% жінок, які мали рак шийки матки, мали папіломавірусну інфекцію. І 70% з них мали папіломавірус типу 16, 18. Тому їх називають високоонкогенним.
ВПЛ є в нашому організмі, не сумнівайтеся, що ми маємо повний набір різних збудників, тому що ми для них цілий всесвіт. Вони для нас відповідають за імунітет. Я не про віруси, а взагалі про мікросвіт, який в нас живе.
Є близько 200 видів, які ми знаємо на сьогодні. Можливо, їх є й більше. І дуже багато людей кажуть: “От в мене тут є папілома, в мене точно є папіломавірус”. Є і в мене, і у вас, але це не означає, що він є в генітальній сфері. Там живуть трошки інші віруси, які можуть викликати певні зміни.
Зараз вже дослідження говорять про те, що ВПЛ може викликати й рак горла, і рак прямої кишки. Тому ареол цих небезпек збільшується. Вірус ми лікувати не вміємо. У нас нема ліків. Ми можемо заблокувати його розповсюдження.
Якщо імунна система нашого організму в стані перебороти цей вірус, то ми його позбудемося. Тому до 90% вірусів, які потрапляють в наш організм, імунітет їх виганяє, щоб вони не викликали ніякої проблеми. І є ті 10%, в яких він залишається.
І в тих людей, які становлять групу ризику, може розвинутися рак шийки матки. Рак шийки матки займає четверте місце серед раків. Це рак молодих жінок. Це не той рак, який в 60 буде. А це жінки 35-44 років. Тобто цей віковий проміжок частіше всього потрапляє під роздачу.
Вірус може зайти в організм, зануритися і довгий час чекати свого безсимптомно, а потім вистрілити, коли імунітет упав, вагітність настала, вік підійшов, пішов менопаузний період, змінився партнер чи прийшла ще якась інфекція.
Раніше вважалося, що десь 30 років проходить від моменту попадання вірусу до моменту розвинення проблематики. Спочатку цей термін скоротився до 10, зараз взагалі говорять про три роки.
Сьогодні єдиний спосіб запобігти потраплянню вірусу – це не тільки використання презервативів. Вони, на жаль, від вірусу не захищає, ому що шкіра до шкіри теж може передаватися в інтимній зоні.
Надійний спосіб – це вакцинація. І її бажано робити до того, як вірус потрапив в організм, до початку статевого життя. Тому 9-14 років – це та вікова група, якій пропонують проводити вакцинацію.
Коли в нас вже є специфічна армія, яка може протистояти, вірус прийшов, а він все одно прийде, якщо буде інтимне життя, а ми вже готові. Ми не даємо йому розмножуватися на наших тканинах. Тому що рак – це коли вірус починає завойовувати всі шари нашої тканини й змушує клітини ділитися так, як зручно йому. А коли жінка вакцинована, є специфічний захист, який не дає цього робити.
Чи може виникнути рак? Може, але набагато рідше. Ми розуміємо, що вакцина – це не плацебо від всього, але вона зменшує ці ризики.
– Чи є сенс вакцинуватися після початку статевого життя?
– Так, є сенс вакцинуватися і можна вакцинуватися до певного віку, коли це доречно. Деякі вважають, що це до 45 років, деякі – до 37 років. Чому є сенс? По-перше, не всі інфіковані вірусом. Але ризики того, що інфікування може бути, залишаються. По-друге, навіть, якщо жінка має папіломавірусну інфекцію, це може бути інший тип. 16-м і 18-м ніхто не забороняє заразитися потім. Захист від цих типів присутній у всіх вакцинах.
Є чотирьохвалентні, туди входить ще шостий і 11-й. Це не високоонкогенні папіломавіруси, але вони захищають власне від оцих кандиломатозів гортані, бородавок, тобто ніби онкогенність низька, але проблеми теж є.
І зараз на наш ринок заходить дев’ятивалентна вакцина, яка, крім 16-го та 18-го, має ще перелік певних вакцин, від яких захищає. Тому є сенс вакцинуватися.
Є сенс вакцинуватися навіть тим жінкам, які мають 16-18, я поясню, чому. Тому що вірус, коли потрапив в організм, довгий час може сидіти достатньо спокійно і тихо. А потім може почати завойовувати території. На це й буде впливати вакцинація, тому що ми маємо специфічний захист.
– Вакцинація від ВПЛ є дорогою процедурою, тим паче, що в окремих випадках її потрібно кілька разів робити.
– Вакцина коштує в середньому 6 000. Вакцину ви робите дві-три дози на тривалий час, практично на все життя. Повторювати через років 10 її не потрібно. Наразі говорять про те, що імунітет і через 20 років залишається.
До речі, в Україні були безкоштовні програми вакцинування в школах певний час до війни. На жаль, після початку повномасштабного вторгнення багато програм “полетіло”.
Але попри на складні умови все одно знайшли можливість робити хоча б першу дозу, але йдеться про тих, хто ще не живе статевим життям.
Звичайно, якщо ми говоримо про тих жінок, які розпочали статеве життя і яким потрібна вакцина, це за кошт жінки. Але лікування серйозних проблем коштує набагато дорожче.
– Які профілактичні аналізи повинна здавати жінка та як часто?
– По-перше, я б розділила за віковими категоріями. Якщо ми говоримо про те, як часто жінка має проходити чекап, тобто жінка здорова, немає ніяких проблем. Мене нічого не турбує. Я йду до лікаря, тому що я свідома. Це повинно бути раз на рік.
Якщо є якісь скарги, це може бути частіше. Якщо є хвороба, там індивідуальний чекап. Так, жінка ходить на спостереження, але вона вже ходить з певною метою.
Якщо це молода здорова жінка до 40 років, вона повинна раз на рік ходити до гінеколога, раз на рік здавати ПАП-тест, раз на три роки, якщо є вірус, здавати ще обстеження на ВПЛ. І якщо нема вірусу, здавати його раз на п’ять років.
Часом говорять, навіщо здавати ці тести, якщо немає інтимного життя чи не змінювала партнера. По-перше, за п’ять років змінюються можливості діагностики. По-друге, якщо ми говоримо про той мінімум, який був раніше, сидів собі спокійно й нікого не рухав, але через певний час організм “зношується”.
Раз на рік обов’язково робити УЗД, тому що є ті ж міоми, кісти ендометріоїдні, які ніяк себе не проявляють, але можуть бути.
Якщо ми говоримо про жінку 35+, то треба додавати ще УЗД молочних залоз. Або якщо говоримо про дівчину з тяжкою сімейною історією (рак у мами, рідної тітки, сестри), тут варто робити УЗД починаючи з 25 років, наприклад.
І якщо ми говоримо про жінку після 40, то УЗД замінюємо на мамографію, яку варто робити або раз на рік, або раз на два роки, якщо звучать такі рекомендації. Це те, що називається гінекологічний чекап.
Все решта на інфекції, на загальні аналізи крові, якщо ні лікаря, ні жінку нічого не турбує – це годувати лабораторію. Якщо є необхідність, здавайте, якщо немає, воно не входить в чекап.
І не входять в чекап аналізи на гормони. Єдиний гормон, який потрібно здавати, навіть якщо вас нічого не турбує, це гормон щитоподібної залози ТТГ, тиреотропний гормон.
Щитоподібна залоза довгий час може ніяк не проявлятися, а оскільки кожна друга жінка в Україні має проблеми з щитоподібною залозою, то розраховувати, що із нас двох ми обоє здорові й не маємо ніяких проблем з щитовидкою, самонадіяно.
– На завершення: як ця тривала війна загалом вплинула на здоров’я українок і, можливо, якісь загальні поради, щоби покращити наш стан.
– У закритих медичних групах, на конгресах і форумах лікарі б’ють на сполох. Такої кількості онкопатології, яка трапляється зараз, раніше не було. Якщо нам колись вдавалося багато речей ловити на дальніх підступах, то зараз дуже багато запущених.
Дуже багато аутоімунних захворювань, ендометріозів. Якщо раніше вважали, що це захворювання виникає у жінки після 30, то зараз в мене є така 23-річна пацієнтка.
Якщо є у жінки можливість прийти на обстеження не раз на рік, а два, хоча б на УЗД, варто це зробити.
Чому це виникає? Насамперед потужний стрес. По-друге, часто з-за кордону приїжджають більш запущені молоді дівчата, бо це також емоційне навантаження. Доволі сильно впливає те, чим ми дихаємо.
Наше завдання – максимально підтримати одна одну. Ми можемо дуже багато. У нас попереду дуже багато. Нам потрібно буде відбудовувати нашу державу після нашої перемоги. А коли людина хвора, вона нічого не хоче й у неї немає ні на що сил.
Я закликаю всіх пам’ятати: ваше хороше самопочуття треба зберегти.
