Ключові моменти:
- Назва М’ясоїдівської походить від прізвища одеського купця Дементія М’ясоїдова.
- Вулиця кілька разів змінювала назву, але одесити повертали їй історичне ім’я.
- Єврейська лікарня отримала рентгенівський апарат ще 1908 року.
- Знаменита пісня про М’ясоїдівську народилася в одеському ресторані.
М’ясоїдівська давно стала символом Молдаванки. Її подвір’я та будинки зберігають історії про підприємництво, медицину, торгівлю й музику. Кожне перехрестя має своїх героїв і свої легенди.
У підготовці матеріалу використали архівні й дослідницькі матеріали Лілії Мельниченко, Євгена Голубовського, Тетяни Донцової, Олега Крепосняка та Едуарда Ратушняка.
Звідки взялася назва М’ясоїдівська
Назву вулиці дало не м’ясо, а прізвище купця Дементія М’ясоїдова. Саме його земля доклалася до формування вулиці.
1816 року Будівельний комітет виділив М’ясоїдову пустир на межі Молдаванської слобідки. Через брак питної води купець відкрив тут броварню й квасні заводики.
Пізніше ділянка опинилася на трасі майбутньої поштової дороги до Тирасполя. Землею зацікавився міщанин Кондрашов. Суперечка дійшла до херсонського військового губернатора, графа Ланжерона.
Міську межу змінили, залишили землю М’ясоїдова, але зобов’язали забудувати ділянку за півтора року. За цією межею згодом пролягла вулиця. 5 липня 1841 року її офіційно внесли до карти Одеси під ім’ям М’ясоїдівська.
Сам купець не поспішав з забудовою. Його адреса в документах мінялася — фігурували роки 1816, 1823 і 1844. На іншій ділянці він висадив сад із п’ятсот дерев і пізніше вигідно продав землю.
Епідемії чуми й пожежі підірвали бізнес купця. Він розорився й помер, лишивши борги, невпорядковані будівлі й молоду вдову з двома дітьми.
Вдова, яка перемогла Сенат
Після смерті чоловіка родина опинилася в скруті. Але його вдова Парасковія проявила рішучість і підприємливість.
Вона не вміла читати й писати, але подала до Будівельного комітету докладний план забудови. Пропонувала залишити дітям обжиті будинки, а пустир віддати під нові споруди.
Парасковія довела справу до Урядового Сенату в Петербурзі. Сенат встав на її бік. Вдові вдалося погасити борги чоловіка. На розі М’ясоїдівської та Прохорівської вона швидко звела новий будинок.
Родинний будинок М’ясоїдових простояв близько 130 років. У ньому довго працювала пекарня. У 1980-х його знесли, щоб спорудити будівлю обласного управління МНС.
М’ясоїдівська змінювала назви
За двісті років вулиця неодноразово міняла назву. Проте мешканці звикли називати її історичною назвою.
1841 року назва закріпилася офіційно. Пізніше ділянку від Прохорівської до Болгарської перейменували на Єврейсько-лікарняну. Потім вона стала Госпітальним провулком.
У радянські часи вулицю присвятили Шолом-Алейхему. Під час окупації Трансністрії повернули дореволюційну назву. Після приходу радянської влади знову дали ім’я Шолом-Алейхема.
Відновлена незалежна Україна повернула вулиці історичну назву. Хоча місцеві ніколи не припиняли називати її М’ясоїдівською.
Єврейська лікарня: від шести ліжок до рентгену
Одна з ключових історій вулиці пов’язана з Єврейською лікарнею. Її розвиток відображає зміни в одеській медицині.
Лікарня починалася 1802 року як притулок на шість ліжок. 1829 року її перевели на Молдаванку, на розі М’ясоїдівської і сучасної вулиці Богдана Хмельницького.
Статистика говорить сама за себе: шість ліжок у 1829-му, 120 у 1865-му, 240 у 1894-му. Головний корпус, який функціонує й сьогодні, добудували через тридцять п’ять років після переїзду.
Тут працювали шістнадцять палат на 120 ліжок, три ординатори, були аптека, молитовний дім і притулок для старих. Лікування коштувало 7 рублів 50 копійок на місяць. Бідних не брали грошей, і ліки видавали безкоштовно.
1908 року опікун ради Соломон Пуріц придбав лікарні рентгенівський апарат. Разом із ним приїхала технологія виготовлення плівок. Так лікарня стала одним з перших центрів, що системно застосовували рентгенодіагностику.
Наприкінці 2021 року при ремонті головного корпусу під старою штукатуркою знайшли написи дореформеною російською абеткою й івритом. Це виявився список людей, які колись жертвували гроші на лікарню.
Пісня, яка прославила М’ясоїдівську
Вулиця прославилася й завдяки пісні, яку довго вважали народною. Її часто приписували Леоніду Утьосову і композитору Матвію Блантеру.
Насправді пісня виникла в Одесі, у ресторані «Тополь», неподалік від М’ясоїдівської.
Слова написав одеський поет і інженер Моріс Бенімович. За переказом, 1962 року він склав вірш на серветці, сидячи за столом у ресторані.
Мелодію створив керівник ансамблю «Гноми» Михайло Блехман. Він поклав слова на мотив популярної тоді «Парамели». Весь процес зайняв близько години-півтори. Ансамблю терміново потрібен був новий номер.
Оригінал тексту зберігається в Одеському літературному музеї. Морісу Бенімовичу встановили меморіальну дошку на Другому Християнському кладовищі.
М’ясоїдівська без одеських міфів
Вулиця обросла легендами. Частина з них має реальні підґрунтя, інша — вигадана.
Найвідоміша легенда пов’язана з Мишком Япончиком. Довго говорили, що він народився на М’ясоїдівській. Архівні дані свідчать про Голту — нинішній Первомайськ.
1917 року в будинку №6 Япончик відкрив ресторан-кабаре «Монте-Карло». Там він проводив свої зустрічі і зустрічав соратників.
Ще одна історія стосується Соньки Золотої Ручки. Нібито на М’ясоїдівській діяла її «воровська академія», де навчали кишенькарів красти з манекенів.
Та наявних підтверджень цього немає. Софія Блювштейн була мандрівною злодійкою, що діяла далеко за межами Одеси. Тому версія про стаціонарну школу суперечить відомому маршруту її життя.
Існує ще одна містифікація — зв’язок вулиці зі Шолом-Алейхемом. Вулицю дійсно називали на його честь за радянських часів. Але твердження, ніби письменник жив тут з 1860 року, не відповідає дійсності.
Родина Шолом-Алейхема переїхала до Одеси пізніше. Вони мешкали на Канатній, 28, а не на М’ясоїдівській.
Вулиця, де зустрілися торгівля, медицина та музика
М’ясоїдівська цікава своєю різноплановістю. Тут стикаються купецька Одеса, лікарня, старі ринки й музична сцена.
Колись поруч вирувала Толкучка, або Толчок — великий ринок із рядами лавок. До нього примикали Болгарський ринок і Градоначальницький городок.
Торгували тут усім. Декотрі торговці жили над своїми крамницями. Але санітарний стан ринку погіршувався. Під час епідемій чуми Болгарський городок неодноразово фігурував у трагічних хроніках.
У ХХ столітті М’ясоїдівська стала частиною культурної Одеси. Тут жив і творив рок-музикант Ігор Ганькевич, лідер гурту «Бастіон». Саме тут він створив «Прогулянку Одесою». Ця пісня стала неофіційним гімном міста.
Отже, на одній вулиці поєдналися різні сюжети: купець, який роками сперечався з владою; вдова, яка виграла справу в Сенаті; лікарня з одним із перших системних рентгенів; легендарні ринки; і пісні, що пережили своїх авторів.
Деталі й архівні матеріали про М’ясоїдівську демонструє проєкту «Одеські історії». У є додаткові факти, що не ввійшли до цієї статті.
Що є у , але не висвітлено в статті
- історія будинку №2, нічліжного притулку та кримінальної справи в сусідньому будинку;
- нереалізований кінотеатр «Підпільник» на М’ясоїдівській, 24;
- підпільна робота хіміка Едуарда Лопатто під час окупації Одеси;
- історія притулку для бідних єврейських дітей у будинку №19;
- «Першокласна похоронна контора» в будинку №44;
- історія Толчка, Болгарського городка та вуличного бунту на Молдаванці;
- повна історія Соньки Золотої Ручки;
- історія п’єси «Вулиця Шолом-Алейхема, будинок 40»;
- виконання Ігорем Ганькевичем першого куплета «Прогулянки Одесою».
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
