Про те, в яких умовах доводиться працювати і які виклики вимушені долати представники мікро-, малого і середнього бізнесу в Україні в кінці 2024 року, та що чекати далі, – в огляді журналіста РБК-Україна Руслана Кисляка.
Зміст
Воєнні ризики
В кінці третього року війни основною перешкодою для ведення бізнесу в Україні, в тому числі малого та середнього підприємництва, залишаються воєнні ризики. Про це свідчать численні дослідження і “зрізи” думок представників підприємств різних галузей. Про це ж в коментарях РБК-Україна говорять самі підприємці та заступниця міністра економіки Тетяна Бережна.
Згідно даних Інституту економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД), станом на жовтень 2024 року воєнні ризики посилили свій вплив на бізнес порівняно з попередніми місяцями. Якщо ще у вересні про військову небезпеку як основну перешкоду бізнесу говорили 56% підприємств, то в жовтні таких було вже 62%.
“Понад 62% підприємств вказують на небезпеку роботи через загрозу обстрілів та руйнувань. У зоні бойових дій більшість підприємств або зупинилися, або переїхали, що створило додаткові витрати для бізнесу”, – констатує Тетяна Бережна, зазначаючи, що наразі малий та середній бізнес забезпечує 99% від загальної кількості підприємств в Україні, 64% доданої вартості та 72% реалізації продукції. Тож цей сектор залишається основою нашої економіки.
Цікава деталь. Великі підприємства частіше повідомляють про таку перешкоду роботі як військова небезпека – у 73% випадків. Тоді як мікро-, малі і середні підприємства вказують на воєнну небезпеку у 40%, 59%, 65% випадках відповідно.
Дуже відчувають наслідки воєнних ризиків у сільському господарстві. Найперша проблема – це втрата родючих земель внаслідок військових дій, пошкодження інфраструктури – як портової, так і елеваторної – у господарствах, які працюють близько до лінії зіткнення, що фактично унеможливлює ведення будь-якої виробничої діяльності.
“Є певний міф, що переважна частина агрокомпаній – це великі вертикально інтегровані холдинги. Насправді, якщо брати за площею земель в обробітку, таких компаній не більше 30%. Всі решта – це в переважній більшості малі і середні підприємства”, – говорить генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Олег Хоменко.
Через війну агрокомпанії несуть як прямі, так і непрямі збитки. Прямі збитки, серед яких, зокрема, втрата інфраструктури для зберігання агропродукції, оцінюються Світовим банком у близько 30 млрд доларів. Непрямі втрати, за оцінками СБ, складають до 100 млрд доларів.
Постійні ворожі ракетні та БПЛА атаки, воєнні дії пошкоджують інфраструктуру, об’єкти бізнесу та ускладнюють операційну діяльність. Релокація підприємств у безпечніші регіони залишається актуальною, але вимагає значних ресурсів і часу. Особливо це відчувають підприємці прифронтових територій.
Брак робочої сили
Наступна за значимістю перешкода для ведення бізнесу – брак робочої сили внаслідок призову або виїзду співробітників. З цією проблемою станом на кінець жовтня зіштовхувалися 57% підприємств. Це трохи краще, ніж у березні, коли таких було 61%.
Примітно, що мікропідприємства, на відміну від решти бізнесу, менше відчувають брак робочої сили через мобілізацію або виїзд співробітників.
Згідно дослідження ІЕД, на брак робочої сили через повномасштабну війну скаржаться практично всі підприємства Львівської області. Про цю проблему заявляють також більше 60% підприємств у Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Полтавській, Київській, Одеській, Волинській, Рівненській та Чернівецькій областях.
За даними, озвученими для РБК-Україна заступницею міністерки економіки Тетяною Бережною, через мобілізацію, еміграцію та внутрішнє переміщення робоча сила в Україні скоротилася на 61%. Це особливо впливає на галузі, де потрібні висококваліфіковані кадри.
“Зараз приблизно 70% бізнесу називають брак кадрів проблемою номер один. Кадровий дефіцит змусив 48% підприємств витрачати додаткові ресурси на навчання нових співробітників. Водночас лише 14% МСБ повністю відновили штат порівняно з довоєнним періодом”, – каже співрозмовниця видання, додаючи, що наразі в різних регіонах діє вісім центрів професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, де навчають чи перекваліфіковують працівників.
Кадри – болюче питання для багатьох бізнесів
Перший віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран в коментарі для РБК-Україна зазначає, що часто мобілізованих спеціалістів неможливо швидко замінити через відсутність на ринку значної кількості спеціалістів відповідного профілю.
“Один мій товариш з невеличкого містечка у Миколаївської області попросив відремонтувати годинник у Києві. Виявляється, чоловіків, які працювали у місцевій годинниковій майстерні, мобілізували. Тож бізнес з ремонту годинників зачинився. А це, як правило, ФОПи, приватні підприємства, маленькі майстерні. Ось це наочний приклад того, як мобілізація впливає на МСБ в Україні”, – говорить Михайло Непран.
В багатьох сферах чоловіків часто просто фізично неможливо замінити жінками, зокрема в сільському господарстві. Як зазначає гендиректор УКАБ, всі без винятку виробники сільськогосподарської продукції стикнулися з проблемою браку робочої сили. На селі людей і до війни було мало. Зараз же серед дефіцитних спеціальностей – трактористи, водії, комбайнери. Всі вони підпали під мобілізацію. І це дуже відчутно впливає на виробництво.
“Були спроби замінити чоловіків жінками, але насправді ці роботи настільки фізично важкі, що жінки не витримують цих навантажень, особливо в пікові періоди – посівної, жнив, грунтообробітку. В такі періоди потрібно працювати в режимі 24/7. А у жінок – сімейні зобов’язання, домогосподарство. Їм важко справлятися з такими навантаженнями”, – констатує співрозмовник видання.
Конкуренція за працівників призводить до потреби підвищувати рівень оплати праці, що доступне не кожному підприємцю. Відтак, їх діяльність зменшується в обсягах, зазначають для РБК-Україна в Українському союзі промисловців і підприємців (УСПП).
Зростання цін на сировину
Наступний фактор, який, згідно дослідження Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, перешкоджає веденню бізнеса у воєнний час, –зростання цін на сировину, матеріали і товари, через що зростає собівартість виробництва. Так, станом на кінець жовтня ця проблема була актуальна для 45% підприємств. Найбільше підприємств, які зіштовхнулися зі зростанням цін на сировину і матеріали, – у Житомирській, Львівській областях та Києві – більше 70%.
За даними УСПП, в середньому за галузями зростання цін на сировину і матеріалу від початку року складає близько 30-40%.
“Інфляція у 2024 році спричинила зростання витрат на сировину на 29%, тож ми спостерігаємо додаткові труднощі для підприємств у галузях із низькою маржинальністю”, – розказує РБК-Україна Тетяна Бережна з Мінекономіки.
Однією з причин інфляції та здорожчання сировини для бізнесу є девальвація гривні. Через зростання витрат багато бізнесів стрімко наближаються до точки своєї беззбитковості, зменшується простір для їхнього розвитку, а значна частина підприємств в результаті закривається, констатує професор Київської школи економіки, президент CFO Club Ukraine Михайло Колісник.
Найбільше відчувають на собі зростання цін на сировину та матеріали мікропідприємства – таких аж 48%, тоді як серед малих, середніх та великих підприємств таких – 44%, 41% та 44% відповідно. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів та легкої промисловості частіше від інших скаржаться на зростання цін на сировину та матеріали (таких більше 50%).
Зменшення платоспроможного попиту
Зменшення платоспроможного попиту – наступний фактор, який суттєво впливає на роботу малого і середнього бізнесу. Цю проблему наразі відчувають 34% підприємств.
Зниження купівельної спроможності через інфляцію та відтік населення за кордон змушує бізнес шукати нові ринки збуту. Проте наразі тільки 40-45% малого бізнесу мають вихід на західні ринки, переважно через міжнародні онлайн-платформи (Etsy, Amazon) або експортні поставки. “Переважна більшість все ж працює на внутрішньому ринку (таких до 60%), падіння платоспроможності якого просто катастрофічне. За даними Світового банку, 29% населення України за межею бідності, а хибний крок замороження соціальних стандартів аж до 2027 року тільки поглиблюватиме цю проблему”, – зазначають в Українському союзі промисловців і підприємців.
Перебої з електро-, водо- і теплопостачанням
Бізнес в цілому готовий до обмежень в енергопостачанні, до яких здебільшого мав час належно підготуватися. Тому планові обмеження за графіками становлять для бізнесу радше очікувану неприємність, аніж непереборні обставини, говорить старший економіст Центру економічної стратегії Володимир Ланда.
Український бізнес досить швидко адаптується під реалії, зокрема, генератори та альтернативні джерела енергії наразі допомогли стабілізувати роботу 75% підприємств. Але є друга сторона медалі, яка полягає в тому, що ціна таких рішень в середньому збільшує витрати підприємств на 20%. Для багатьох бізнесів це досить суттєва перешкода, говорить Тетяна Бережна.
“Мені говорив Ігор Ланда, один із топ-менеджерів мережі магазинів Novus, що година роботи генератора, який зебезпечує електрикою один зал магазину, коштує 5 тис. гривень. Звичайно, Novus – це великий бізнес. Але для МСБ ці витрати ще більш відчутні”, – розказує Михайло Непран.
Про те, як проблеми в енергетиці впливають на економіку та бізнес, РБК-Україна писало ще влітку. Наразі ситуація в енергетиці ризикує погіршитись.
Логістичні проблеми
Про складнощі у перевезенні сировини або товарів територією України на кінець жовтня повідомляли 17% підприємств. Частка підприємств, які зіткнулися зі складнощами в перевезенні сировини або товарів територією України, знизилася з 32% у березні 2024 року до 16% у липні, що свідчить про поступове покращення ситуації. Однак після липня спостерігається зростання: у серпні цей показник піднявся до 21%, у вересні становив 17%, у жовтні залишився на рівні 17%, свідчать дані Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.
Вищі витрати на логістику через меншу пропозицію транспортних послуг, складніші шляхи і проблеми на кордоні визначають загальне зростання витрат бізнесу.
Чи не найсильніше проблеми з логістикою впливають на компанії агропромислового сектору.
“В 2022-2024 роках українські аграрії дуже постраждали від ажіотажу, спровокованого “Укрзалізницею”, коли через занадто розігрітий ринок і обмежений доступ до вагонів виник певний дефіцит вагонів. Це було зумовлено тим, що Чорноморський коридор працював нерівномірно, були зависокі перехідні залишки аграрної продукції, і на цьому тлі “Укрзалізниця” по суті зманіпулювала цим попитом”, – говорить РБК-Україна генеральний директор УКАБ Олег Хоменко.
В результаті, деякі аграрії отримали збитки саме через логістичну складову. За словами співрозмовника видання, в 2024 році обсяги аграрного експорту аналогічні минулорічним, але ціни на логістичні послуги цього року вдвічі нижчі – на довоєнному рівні.
Українські виробники сильно залежать від логістики (фото: Getty Images)
На ціну логістики агропродукції також впливає вартість фрахту кораблів і високі страхові ставки.
“Власники кораблів з невеликим бажанням відправляють в Україну кораблі, що збільшує вартість фрахту і собівартість продукції агровиробників”, – констатує Олег Хоменко. За його словами функціонування Чорноморського коридору і портів Одеси – значний виклик для українських аграріїв. Ця інфраструктура забезпечує доступ продукції українських виробників на світові ринки, дає можливість контрактувати продукцію і отримувати валютну виручку. Українські аграрії дуже залежні від роботи цього коридору. Наразі близько 90% українського експорту зернових відбувається через чорноморські порти. Традиційними покупцями нашої продукції є компанії Глобального Півдня, Китай, та європейські країни, такі як Італія та Іспанія – всі ці країни отримують українську продукцію морським шляхом.
Серед менш важливих, але відчутних факторів, що впливають на ефективність роботи мікро-, малого і середнього бізнесу, варто зазначити наступні: брак обігових коштів, розрив ланцюжків постачання, корупція, блокування податкових накладних, державне регулювання курсу валют, пошкодження майна або товару внаслідок бойових дій, неправомірні вимоги або тиск з боку контролюючих чи правоохоронних органів.
Відчутною проблемою залишається обмежений доступ малого і середнього бізнесу до кредитування. Як зазначають в УСПП, наразі рівень кредитування економіки в Україні найнижчий в Європі – всього 15% від ВВП, тоді як в сусідніх Польщі та Чехії – 70% і 80% відповідно. Зокрема, державної програми “Доступні кредити 5-7-9%” недостатньо, вона недоступна для малого підприємництва, її масштаб замалий.
За даними Мінекономіки, понад 40% бізнесів мають обмежений доступ до кредитування. Водночас, зазначає Тетяна Бережна, лише у 2024 році мікрогранти за програмою “Власна справа” допомогли майже 10 тисячам підприємців на загальну суму 2,4 млрд грн відкрити власну справу або розширити свій бізнес.
Суттєвим фактором, що впливає на роботу малого і середнього бізнесу, є податкове регулювання. Зокрема, підписаний президентом закон про підвищення податків створює низку проблем для бізнесу через відсутність перехідного періоду для адаптації, стверджують в УСПП. Одночасно з податковими змінами проводиться аудит і перебронювання працівників, що ускладнює функціонування підприємств. Досі є проблеми із необґрунтованим блокуванням податкових накладних, неефективна комунікація між митницею і податковою, через що бізнесмени часто стають заручниками цього фактору. Підвищення податків не супроводжується комплексними програмами, які могли б підтримати економіку. Зокрема, не передбачено розширення програм кредитування підприємств; стимулів для бізнесу, що інвестує у власну енергоефективність; податкових стимулів для інноваційних компаній.
Не все гладко з податками і для аграріїв, наполягає гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Олег Хоменко. За його словами, є певні диспропорції в підвищенні акцизів до європейського рівня, які були проголосовані в Раді цього року. “Законотворець, орієнтуючись на норми європейського права, забув про те, що для сільгоспвиробників у Європі діють пільги щодо акцизів. Європейські держави компенсують своїм сільськогосподарським товаровиробникам майже 100% акцизів”, – стверджує співрозмовник РБК-Україна.
Загалом, що стосується податків, – всі 30 років незалежності України вітчизняні чиновники тяжіють до простих рішень, нагадує перший віце-президент Торгово-промислової палати України Михайло Непран. За розрахунками ж експертів Економічної експертної платформи, результатів від нинішнього підвищення податків, на які розраховує Мінфін, не варто чекати. “40% бізнесу піде в “тінь”. Підвищений військовий збір зробить “білий” бізнес біднішим, а “сірий” бізнес – багатшим. Тим самим держава дає зрозуміти: “чесний бідніє, злодій багатіє”, – переконаний Непран. І це має навіть суттєвіший вплив на настрої бізнесу, ніж безпосередні фінансові втрати від підвищення податків.
.
