Ключові моменти:
- Сабанєєв міст отримав свою назву на честь генерала Івана Сабанєєва – символу імперської влади та суворої дисципліни;
- Вулиця багатократно переіменовувалась у XX столітті, проте тривалий час зберігала своє «військове» та адміністративне коріння;
- Іван Сабанєєв відзначався авторитарним стилем управління, посилюючи цензуру та пригнічуючи свободи в Одесі, не приймаючи її різноманіття;
- Микола Савич – український філософ і громадський діяч, представник європейської ліберальної традиції, активіст за права та свободи.
Уявіть собі двох людей, що йдуть поряд: один – в блискучому мундирі, з прямою спиною та суворим поглядом, інший – у картатому пальті, з книжкою в руках, з очима, сповненими мудрості. Їхні постаті настільки різні, що вони ніколи не зустрічалися, хоча жили в один і той же час. Лише в боротьбі за назву цієї вулиці вони перетнулися.
Вулиця, що пам’ятає імперію
Історія починається в першій половині XIX століття, коли на цій території не було жодної будівлі. Природна западина, відома як Військова балка, розділяла урядовий центр із палацом Воронцова та військовими казармами. Міст, зведений через неї, отримав назву на честь Івана Сабанєєва – військового, якого генерал-губернатор Воронцов вважав своїм другом.
Офіційно вулиця називалася Сабанєєв міст, але в повсякденному житті часто згадувалася як Присутня – завдяки розташованим поруч адміністративним установам. У XX столітті вона часто змінювала назви: Сабанєєвська, Менделєєва, Сабанський провулок.
Читайте також: Як Катерина II зникла з Одеси: історія однієї площі (відео)
Іван Сабанєєв: генерал, який не зрозумів Одесу
Сабанєєв напевно не схвалив би нову назву. Сучасна Одеса, з її багатоголоссям, також не викликала б у нього захоплення. Він віддавав перевагу ієрархії, в якій кожен знає своє місце.
Іван Сабанєєв – класичний представник Російської імперії. Генерал, учасник основних воєн першої половини XIX століття – від російсько-турецької до наполеонівської. Нагороджений, поранений, зрештою досягнув чину генерала від інфантерії.
Втім, він відомий не лише як бойовий генерал, а й завдяки своїй жорсткій й авторитарній манері управління. Найвідоміший епізод – придушення солдатського протесту в Камчатському полку, де Сабанєєв особисто скасував рішення суду та наказав про тілесні покарання. Це стало демонстрацією лояльності імперським порядкам.
Під час його головування в 1850-х, Одеса відчула посилення цензури, тиск на громади та спроби придушити її вільнодумство. Місто, яке складалося з різних етнічних і культурних груп, не вписувалося в рамки імперського адміністрування. Сабанєєв бачив тут загрозу, а не силу.
Вас зацікавить: Думська – Біржова: яке ім’я найкраще для головної площі Одеси (відео)
Микола Савич: українець, що мислив по-європейськи
Микола Савич був людиною, яка не згоджувалася на мовчання. «Не мовчати – вже діло», – писав він у одному з листів. І справді, він висловлювався спокійно, але його слова йшли всім на вухо – навіть тим, хто не хотів слухати.
Народившись на Полтавщині, він отримав освіту у Харкові та Парижі. Савич уособлював зовсім інший світогляд – відкритість до Європи, розуміння цінності знань і повагу до прав людини. Його біографія – це подорож через університети, заборони, в’язницю, а зрештою – Одесу, де він провів останні десятиліття свого життя.
Учасник Кирило-Мефодіївського братства, Савич входив до кола мислителів, які намагалися змінити імперію зсередини. Вони виступали за скасування кріпацтва, розширення свобод і політичну модернізацію. Савич послідовно критикував русифікацію, відстоюючи права українців і відкрито про це писав в одеських виданнях.
Попри всі утиски, він залишався активним до останніх днів, занурений у дискусії, листування та міські справи. Помер, за іронією долі, під час партії в преферанс – у колі друзів, а не під владною настановою.
***
Ці дві біографії – втілення двох підходів до міста та до людини. Сабанєєв – дисципліна, вертикаль, порядок через примус. Савич – критичне мислення, діалог, право на інакшість. І хоча вони жили в один і той же час, їхнє бачення Одеси залишалося абсолютно протилежним.
Раніше ми розповідали: Преображенська: вулиця, яка змінювала Одесу і змінюється разом із нею.
