Михайло Драпатий призначений на посаду головнокомандувача Збройних сил України, змінивши на цій посаді Олександра Сирського. Про це президент Володимир Зеленський оголосив 21 липня 2026 року на тлі кількох днів протестів та публічних вимог щодо зміни військового керівництва. Напруження в суспільстві посилилося після відставки міністра оборони Михайла Федорова, якого частина громадськості сприймала як прихильника технологічних оновлень в армії. Протестувальники вимагали відновити Федорова на посаді та відправити Сирського у відставку, звинувачуючи його в гальмуванні реформ та надмірній централізації управління. Під тиском громадської думки президент призначив Драпатого новим очільником ЗСУ.
Що відомо про Михайла Драпатого
Михайло Драпатий народився 21 листопада 1982 року в Кам’янці-Подільському. Він закінчив Харківський інститут танкових військ і у 2004 році розпочав службу в 72-й окремій механізованій бригаді. Пройшов кар’єрний шлях від командира танкового взводу до посади командувача Сухопутних військ та Командування Об’єднаних сил ЗСУ. Його характеризують як представника нового покоління українських командирів, професійний досвід якого значною мірою сформувався під час війни з Росією.
Прорив у Маріуполі у 2014 році
Широку відомість Драпатий здобув на початку російської агресії 2014 року, коли командував механізованим батальйоном 72-ї бригади. У травні 2014 року бойова машина під його керівництвом прорвала барикаду проросійських бойовиків у Маріуполі — цей епізод був зафіксований на відео і став одним із впізнаваних моментів раннього етапу конфлікту. Пізніше підрозділ опинився у складній ситуації біля українсько-російського кордону, але Драпатому вдалося організувати вихід з оточення, зберігши значну частину особового складу. Саме після цих епізодів за ним закріпилася репутація рішучого польового командира.
Оборона Кривого Рогу та Херсонський напрямок
Під час повномасштабного вторгнення Драпатого неодноразово направляли на найскладніші ділянки фронту. Він брав участь в організації оборони Кривого Рогу та операціях на південному напрямку. Пізніше генерал працював на Херсонському напрямку, де восени 2022 року Сили оборони змусили російські підрозділи залишити правобережну частину Херсонської області. Водночас слід підкреслити, що успіхи в цьому регіоні були результатом координації роботи багатьох командирів і підрозділів, тому приписувати звільнення Херсона виключно Драпатому було б некоректно.
Зупинення російського наступу на Харківщині
Однією з ключових операцій у його кар’єрі стала оборона Харківської області навесні 2024 року. Після прориву російських сил у прикордонних районах Драпатий очолив оперативно-тактичне угруповання «Харків». Під його керівництвом українські підрозділи стабілізували лінію фронту та зупинили просування противника поблизу міста. Саме після цієї операції його почали називати кризовим командиром, якого спрямовують на найгарячіші ділянки фронту.
Командування Сухопутними військами
Наприкінці 2024 року Драпатий очолив Сухопутні війська ЗСУ, ставши наймолодшим командувачем цього виду військ в історії. На цій посаді він відстоював необхідність кардинальних змін у системі підготовки, підвищення відповідальності командирів, скорочення бюрократії та прискореного впровадження сучасних технологій. Прихильники вбачали в ньому командира, відкритого до реформ і нових підходів у веденні бойових дій.
Відставка після удару по полігону
Найбільш суперечливим епізодом його командування стала трагедія на військовому полігоні у червні 2025 року, коли внаслідок удару російських сил загинули українські військовослужбовці. Після цієї атаки Драпатий подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ, заявивши, що як командир несе персональну відповідальність за безпеку особового складу, навіть якщо формально він не віддавав наказів, які призвели до трагедії. Частина суспільства сприйняла цей крок як приклад відповідальності в українській військовій системі, але водночас трагедія викликала низку запитань щодо організації навчань, розміщення військ і дотримання заходів безпеки. Після відставки Драпатий не покинув службу — вже за кілька днів його призначили командувачем Об’єднаних сил ЗСУ.
За що критикують Драпатого
На відміну від попереднього головнокомандувача, навколо Драпатого досі немає великої кількості задокументованих публічних звинувачень. Значна частина претензій пов’язана скоріше з загальною відповідальністю за підрозділи й напрямки, якими він командував, ніж із конкретними доведеними помилками. Головною підставою для критики залишається удар по полігону у 2025 році — опоненти вказували, що трагедія може свідчити про системні проблеми з безпекою навчальних центрів. Сам Драпатий визнав свою командирську відповідальність, тоді як безпосередні обставини атаки розслідувалися окремо. Також у військовому середовищі обговорювали окремі кадрові рішення та темпи реформування Сухопутних військ, проте офіційних висновків про порушення або підтверджених звинувачень проти нього не було оприлюднено. Окремі дискусії викликала його публічна близькість до Михайла Федорова та підтримка технологічних ініціатив — критики трактували це як можливе втягування військового керівництва в політичні суперечності, тоді як прихильники бачили в цьому прагнення модернізувати систему управління.
Чого очікують від нового головнокомандувача
Призначення Драпатого сприймають як сигнал про очікування від військового керівництва не лише утримання фронту, а й активнішої модернізації армії. Перед ним стоятимуть ключові завдання: збереження особового складу, підвищення якості підготовки, оновлення системи командування, розвиток безпілотних технологій та здатність до оперативної адаптації на змінені умови боїв. Михайло Драпатий починає роботу в надзвичайно складний період — результати його діяльності на посаді головнокомандувача покажуть, чи вдасться йому перенести репутацію ефективного польового командира на рівень управління всіма Збройними силами України.
Створено за матеріалами: 048.ua
