Микола Комаров з’явився на світ у 1844 році на Дніпровщині в родині з московськими та польськими коренями, яка швидко стала українською. Навіть вдома вони спілкувалися тільки українською мовою. Цей інтерес до українського фольклору та мови Микола Федорович проніс через усе своє життя.
По завершенні навчання в Харківському університеті Комаров служив у судах, але його душа завжди прагнула рідної України. У 1887 році він остаточно оселився в Одесі, що на той момент була найбільшим містом України, де кількість населення вчетверо перевищувала кількість жителів Києва. Тут він відкрив свою нотаріальну практику і швидко здобув репутацію досвідченого юридичного консультанта.
Боротьба за українське слово
Комаров усвідомлював, що без збереження культурної спадщини відновлення України є неможливим. У часи Емського указу 1876 року, який забороняв використання української мови фактично всюди, він активно боровся з цензурою. Одного разу, щоб врятувати українську літеру “Ы” від заміни на російську, він переконав цензора, що це лише приверне зайву увагу до видання.
Михайло Федорович став першим бібліографом Тараса Шевченка, опублікувавши книгу “Тарас Шевченко в літературі та мистецтві”. Він також видав збірки творів молодих українських письменників, а також історичні та просвітницькі літератури. Головною його справою стало видання у Львові першого чотиритомного “Словника російсько-української мови” на 40 тисяч слів.
Свій словник Комаров використовував, щоб підкреслити важливість правильного перекладу. Наприклад, українське “барвінок”, яскрава квітка, російською перекладається як “могильница” або “гроб-трава” — це вже різниця у світогляді.
Український центр Одеси
Усі видатні українці, які відвідували Одесу, прагнули зустрітися з Комаровим. Його відвідували Михайло Грушевський, Марія Заньковецька, Михайло Коцюбинський, Іван Карпенко-Карий, Іван Нечуй-Левицький та Іван Франко. На його дачі на 10-й станції Великого Фонтана неодноразово гостювала Леся Українка, яка називала його доньку Маргариту “наша Гретхен”.
Після скасування Емського указу Комаров став одним з засновників Одеського товариства “Просвіта”, що сприяло створенню перших українських шкіл та освітніх курсів. Його спадщина — це не лише книги та словники, а й натхнення для багатьох поколінь українців. Недарма Іван Франко характеризував його як “українське серце Одеси”.
Сьогодні на честь Миколи Комарова названа вулиця в Одесі, яка раніше мала ім’я радянського космонавта Володимира Комарова. Завдяки такому збігу прізвищ вдалося уникнути зміни табличок — ось так проявився прагматизм по-одеськи.
