Ключові моменти:

• На Карталі виявили трипільську кераміку за межами звичного ареалу культури
• Археологічні роботи тривають навіть в умовах повномасштабної війни
• Городище має шари культур від енеоліту до середньовіччя
• Поблизу розташований найбільший відомий у регіоні фракійський некрополь

Городище Картал біля Орлівки визнане пам’яткою археології національного значення й довгі роки залишається одним із ключових об’єктів дослідження в Нижньому Подунав’ї. Його історична цінність відображена в державних реєстрах культурної спадщини, а польові експедиції проводять українські археологи за участі наукових установ і студентів. Журналістка Аноніна Борндарєва відвідала розкопки й поспілкувалася з доктором історичних наук, професором Ігорем Бруяком, оглянувши знахідки польового сезону 2026 року.

Професор із лопатою, який оселився в селі

Війна значною мірою паралізувала археологічні дослідження в країні. Нині в області працюють лише два «живі» польові майданчики: один — в Одесі на Приморському бульварі, інший — легендарний Картал у селі Орлівка Ренійської громади.

Місцеві мешканці сприймають професора Ігоря Бруяка як свого — понад двадцять п’ять років він очолює експедицію на городищі Картал і став невід’ємною частиною життя села.

Ігор Вікторович присвятив археології все життя — починав як лаборант в Інституті археології Академії наук України.

Він отримав наукові ступені кандидата та доктора історичних наук і має вчене звання професора. Шістнадцять років очолював Одеський археологічний музей. Однак щоліта змінював кабінетний одяг на польовий: збирав інструменти та їхав у степ з командою студентів. Він навіть придбав у Орлівці будинок на власні кошти, аби створити базу для учасників експедицій.

Ця праця надзвичайно вимоглива — щодня під палючим сонцем відкопувати тонни ґрунту в надії, що земля відкриє свої таємниці.

«Іноді науковці втрачають інтерес до польових робіт: це важко, мені вже не тридцять і навіть не п’ятдесят, — усміхається професор. — Можна сидіти в кабінеті й аналізувати чужі матеріали, як буває в Європі. Але для мене робота в полі — основа археології; без неї наука мертва. Городище біля Орлівки унікальне: тут багато культурно-хронологічних горизонтів, поселень різних епох — від мідно-кам’яної доби до недалекого минулого».

Трипільська кераміка там, де її не чекали

Коли кореспондентка приїхала на розкопки, польова практика студентів уже завершилася — вони пішли на канікули.

Професор розповів, що в перші роки великої війни навчальні практики були призупинені, але відновилися завдяки зусиллям керівництва педагогічного університету імені Ушинського, де він читає лекції.

«Під час попередньої експедиції ми помітили незвичну ситуацію: біля поселення траплялися ранні поховання неоліту та бронзового віку, — каже Ігор Бруяко. — Це викликало здивування: чому могильник і поселення так близько? Цього року ми продовжили дослідження. Конкретні результати: виявили зразки трипільської кераміки. Це рідкість для цієї території, бо основний ареал трипільців розташований значно північніше. Отже, мешканці цієї місцевості в неоліті мали стійкі торговельні або культурні контакти з трипільцями».

До війни фінансування розкопок частково надходило з Німеччини, що давало змогу залучати більше студентів, місцевих волонтерів і готувати публікації за матеріалами досліджень.

Прибуток із півночі та його бойовий пояс

«Сюрпризи на розкопках — не рідкість, — зазначає професор. — Наприклад, у 2012 році в могильнику ми відкрили поховання з бойовим поясом. Побачивши численні срібні й бронзові елементи, спочатку не змогли визначити їхнє походження. Пізніше зрозуміли: пояс зібрано з деталей, які виготовлялися в Прибалтиці — це балто-германські артефакти. Подібні знахідки трапляються в Польщі, але як вони потрапили на береги Дунаю? Можемо припустити, що власник пояса прийшов спеціально, але не з нападницькими намірами. Його поховали нетипово — кремували, що для тієї місцевості й часу не було звичним, а навколо поховання вирили рів».

Читайте також: Золото під ногами, озеро-привид і легендарна криниця: чим дивує село Долинське

Руйнувати, щоб зберегти: специфіка археології

Робота археолога — це одночасне відкриття й руйнування: відриваючи шари, дослідник знепорожнює їх. Тому ретельне документування — окрема дисципліна, якій навчають студентів прямо на розкопках.

Показуючи свіжоочищену ділянку, професор вказав на ритуальне «поховання» домашнього вогнища фракійців. Для нефахівця це може виглядати як купа каменів, але досвідчий археолог миттєво відрізнив глиняну припічку та спеціально оброблені кам’яні елементи.

«Вогнище вважалося священним, тож при переселенні людей його «ховали», — пояснює дослідник. — Цього року ми знайшли подібне в одному зі господарських котлованів. Такі ями часто рили для зберігання зерна; коли вони втрачали функцію, туди скидали непотріб. Для археологів ці шари — справжнє джерело інформації».

Довідка

• Городище Картал і прилеглий некрополь — пам’ятка архітектури національного значення та багатошарова пам’ятка. Найдавніші горизонти сягають енеоліту (V–IV тис. до н.е.).
• Періоди найбільшого розквіту припадають на ранню залізну добу та античність (VIII ст. до н.е. – III ст. н.е.).
• У гето-дакійський період (IV ст. до н.е.) пагорб перетворили на комплекс оборонних споруд: гето-дакійські племена звели потужні стіни та рів, щоб контролювати переправу й торгівлю.
• У римську епоху (I–III століття н.е.) на цій території розгорнувся римський військовий форпост на лівому березі Дунаю, що охороняв переправу та шлях до Тіри (Білгород-Дністровський) і інших міст Північного Причорномор’я.

Кілограм античного золота та найбільший некрополь регіону

Місцеві називають майданчик «Кам’яною горою». Колись ця гора була значно вищою, але з часом зазнала руйнувань — спочатку геологічні процеси, пізніше інтенсивний видобуток каменю.

«Камінь використовували для будівництва дамб і доріг; у прикучній зоні Подунав’я це було одне з небагатьох родовищ, — розповідає Ігор Бруяко. — За правилами, перед початком будь-яких земляних робіт мають проводити археологічну розвідку. Якщо експертиза не виявляє цінних об’єктів, дозволяють господарські роботи. Але інколи розвідку виконують запізно. Біля Орлівки видобуток каменю вівся роками й знищив масив матеріалів. Археологи почали системні розкопки тут у 1963 році».

На території городища знайдено знаменитий Орлівський скарб — стародавні монети кізикінів. Біля городища також виявлено величезний фракійський некрополь, який, за словами Ігоря Бруяка, є найбільшим поховальним комплексом, знайденим археологами на території від Карпат до Дунаю.

«Вже розкопано близько 650 поховань, зокрема групових, — каже вчений. — Але роботи проведено тільки частково. Уявіть, скільки ще відкриттів попереду».

Під час дослідження фракійського могильника археологи знову натрапили на турецькі окопи — сліди битви при Кагулі під час російсько-турецької війни 1768–1774 років.

Студенти втомлені, але щасливі

Студенти завжди повертаються з практики у захваті.

«Пам’ятаю себе в їхньому віці: поле, намети, розмови й пісні під гітару біля багаття, — ділиться професор. — Сьогодні студенти знімають відео й викладають у соцмережі, наприклад у TikTok, що привертає додаткову увагу до нашої роботи».

Правила роботи незмінні: підйом о п’ятій ранку, швидкий сніданок і вже о шостій — на ділянці. Практика триває до дванадцятої; після обіду потрібен відпочинок — усі виснажені. Вечірній час — вільний.

«Студентам подобається, що вони працюють у самостійному колективі, виконують конкретні завдання. З експедиції вони повертаються з враженнями, якими діляться з друзями й родиною. Багато хто приїжджає на практику вдруге — отже, досвід запам’ятався. Це наші майбутні кадри».

Орлівський скарб

У глечику виявили монети 43 типів із природного срібно-золотого сплаву (електруму). Загальна вага знахідки — близько 1,15 кг. Дослідники з’ясували, що монети карбувалися у VI–IV століттях до н.е. у давньогрецькому місті Кізик на узбережжі Пропонтиди (Мармурового моря). В античному світі вони слугували своєрідною міжнародною валютою. Частину знахідки — 71 монету разом із посудиною — було передано до Одеського археологічного музею.

Раніше публікували фоторепортаж про відновлені пошуки загубленої фортеці Хаджибей під Приморським бульваром в Одесі.

Читайте також: Відбійні молотки та 2500 років історії: в Одесі біля Дюка стартували великі археологічні розкопки

Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua