На теренах Ізмаїльщини науковці активно займаються пошуками дрібного та тонкого золота. Проведені останніми роками розвідувальні роботи на шельфі Чорного моря дали обнадійливі результати. Паралельно проводяться аналогічні дослідження на території Кілійського листа. Зростання інтересу до пошуків дрібноуламкового золота пов’язано, переважно, з впровадженням нових технологій збагачення та отримання шліха, в якому концентрується даний вид золота.
Про це повідомляє завідувач кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І. Мечникова, кандидат геологічних наук, доцент Сергій Кадурін.
Науковець підкреслює, що найбільш перспективними зонами для пошуків тонкого та дрібного золота є тонкоуламкові алювіальні відклади першої надзаплавної тераси, відклади еоплейстоцену-нижньоплейстоценового віку, які виходять на денну поверхню, а також голоценові відклади заплавної частини річки Дунай.
Алювіальні відклади першої надзаплавної тераси річки Дунай доступні лише в районі села Орлівка, де на східному березі озера Кагул здійснюється видобуток матеріалів населенням у невеликому кар’єрі.
Алювіально-морські відклади еоплейстоцену-нижньоплейстоценового віку характеризуються більш широким поширенням. Вони формують смугу північно-західного напрямку, шириною до 20 км на протязі 60 км. Північна та північно-східна межі їхнього поширення проходять по лінії міста Болград, села Василівка та селища Катлабуг, тоді як південна та південно-західна — через місто Рені, села Лиманське, Нагірне, Плавні, Озерне (північніше). Більша частина цього простору перекрита сильною (до 40-50 м) товщею суглинків і глин. На берегових обривах озер Кагул та Ялпуг вони виходять на денну поверхню.
Нижня частина розрізу алювіально-морських відкладів еоплейстоцену-нижньоплейстоценового віку складається переважно з груботеригенних відкладень – перешарування гравелітів та грубоуламкових пісків руслових фацій. Верхня частина розрізу складається виключно з тонкоуламкових відкладень – переважно алеврітів, глинистих алеврітів та дрібних пісків заплавних фацій, які є найбільш перспективними для пошуків тонкого золота.
Висвітлюючи перспективи пошуків тонкого та дрібного золота, експерти рекомендують зосередитися на розрізах алювіально-морських відкладів еоплейстоцену-нижньоплейстоценового віку у районі села Долинське, оскільки мінералогічний аналіз шліхових проб виявив поодинокі знаки самородного золота. Також у районі села Нагірне на північ від околиці зафіксовано самородне золото в кількості від 1 до 8 знайдених знаків.
Перспективними виявилися також розрізи в районі міста Рені (північніше), села Лиманське, села Нагірне (центр і північна частина, на обривах східного берега озера Кагул), села Котловина, села Криничне (центр) та села Орлівка (перша надзаплавна тераса).
Голоценові відклади заплавної частини річки Дунай, переважно, пов’язані з відкладами прируслового валу та заплавної частини, яка зі сходу межує з ним. Ці відклади у вигляді смуги шириною до 200 м простягаються повздовж лівого берега річки Дунай від південної окраїни Рені до Ізмаїла, на відстані 60 км. У груботеригенних відкладах голоцену на глибинах 35-46 м, південніше села Новосільське, виявлені поодинокі ознаки самородного золота.
Крім цього, золото також виявлено в Долинському масиві (до 0,8 г/т), що обумовлено значною глибиною залягання перспективних комплексів, яке коливається від 100 м до 400 м.
