У цю ніч багатодітній сім’ї Бутузових, що живе в містечку Рені, не було жодної можливості для сміху. Двічі російські безпілотники вдарили неподалік їхнього приватного будинку, спричинивши руйнування енергетичного об’єкта. Внаслідок ударної хвилі у їхній домівці пошкодило металопластикове вікно, вхідні двері, обрушилася штукатурка, а частина стелі відпала. На щастя, діти встигли вирушити до бабусі у безпечніше місце заздалегідь після спостереження за першим дроном, який пролетів близько над їхньою оселею. Про переживання родини та їхні враження від цієї ночі кореспонденту розповіла мама Марина.
Марина ділиться, що цей вечір став для неї і її трьох дітей одним з найскладніших емоційно за весь час війни, незважаючи на те, що містечко Рені відчуло на собі вже чимало атак. Коли родина залишається вдома без батька Олександра, який служить у війську, у жінки виникає відчуття великої відповідальності за безпеку своїх дітей, адже поруч розташовані важливі енергетичні об’єкти, на які розраховує ворог.
«Около 23:30 я почула перший дрон, що пролетів низько над нашим будинком. Моя старша донька Катерина, яка стежила за новинами у соціальних мережах, терміново попросила викликати таксі і їхати до бабусі в центрі міста, де більш безпечно. Зазвичай, коли виникають атаки, ми так і намагаємося рятуватися», — згадує Марина.
Однак у цей момент в Рені вже діяла комендантська година, і думати про таксі було пізно. На щастя, голова родини Олександр, який лише що змінився після служби, зміг забрати Марину з дітьми.
«Коли я почула перший гучний звук від дрону, мій маленький син Олександр мирно спав. Я була в паніці, тому накрила його своєю тілом, намагаючись вберегти від наслідків атаки», — розповідає жінка.
Прибувши до бабусі, нервові діти поступово заспокоїлися та лягли спати, але Марина була настільки знервована, що не змогла заснути. Вона виглянула у вікно і побачила червоне світло поряд із її домом, від якого пролунали гучні вибухи. Невдовзі друзі та сусіди почали дзвонити, намагаючись дізнатися про стан їхньої родини.
«Лише п’ять хвилин врятували нас від катастрофи, адже у нас немає надійного укриття у будинку. Є маленьке приміщення з двома стінами, але після атаки я знайшла там розбиті вікна», — констатує Марина.
На ранок Марина була приголомшена тим, що побачила у своєму домі: купи битого скла, пошкоджені двері, стіни, з яких сиплеться штукатурка, і чималий шматок стелі, що впав на нові меблі.
Діти та Марина важко переживають атаки у Рені. Чотирнадцятирічна Катерина та одинадцятирічна Тетяна панікують, тоді як шестирічний Сашко намагається бути оптимістом.
«Мій син одного разу мені сказав: «Мамо, я знаю, що тато зараз служить. Він все полетить. Тому я не боюся». Сашко пишається, що у нього тато — військовий», — ділиться Марина.
Жінка зауважує, що, незважаючи на те, що її чоловік став на службу в ЗСУ з початком війни і пережив багато жахів, його сім’я також мусить стикатися з наслідками цього «русского міра» у тилу.
«Яка ж кумедна допомога – звільнити мене від старого будинку? Але я ненавиджу окупантів не тільки через це. Ми втратили стільки близьких і друзів через цю прокляту війну!» – плачучи, говорить Марина.
Та незважаючи на всю їй пережиту тяжкість, Марина вдячна Богу, що всі її рідні залишилися живими. Більш того, попри гіркоту втрат, вона вірить у перемогу України, адже протягом останніх років українці довели, що здатні витримати будь-які випробування.
За матеріалами: bessarabiainform.com
