Навала шакалів у Білгород‑Дністровському районі: чому хижаки підходять до людей і як поводитися — поради вченого

Жителі Лиманської громади Білгород-Дністровського району дедалі частіше повідомляють про появу шакалів у селах. Люди скаржаться на напади на домашню птицю, нічне виття та навіть розриви собак, — про це на своїй Facebook-сторінці пише голова громади Василь Резніченко. Він опублікував відео, де місцеві діляться зустрічами з хижаками та хвилюваннями за безпеку сімей. Жителі кажуть, що змушені звертатися по допомогу до мисливців із сусідніх громад, аби відлякати тварин. Тим часом науковець Дунайського біосферного заповідника Максим Яковлєв раніше пояснював, чому дикі тварини наближаються до людей, чому масовий відстріл не дає очікуваного ефекту та які профілактичні заходи дієві. Детальніше — із посиланням на думки спеціаліста у соцмережах.

У записі, який опублікував Василь Резніченко, місцеві розповідають, що шакали оселилися в покинутих будівлях і почали заходити на подвір’я жителів громади. Люди бояться виходити ввечері, вони турбуються про власну безпеку та за худобу. Уже зафіксовано випадки розірваних свійських тварин:

«Я вийшла корову доїти о сьомій годині вечора, а вони сильно кричали: вони кричали тут у нас позаду, вони кричали у бригаді, вони кричали в городі. Я покликала сина — син зробив шуму, і вони пішли. Це один вечір. А на другий вечір наче було тихо, все нормально. Встаю о третій годині — галас у дворі: страшно, ми ж уже знали, що шакали. Рано встаємо, виходимо: у нас було 14 гусей — семеро розірвало, семеро залишилося», — розповідає пані Світлана.

Інша мешканка, Валентина, яка разом із родиною утримує велику отару овець, також розповіла про напад на ферму:

«Уночі в нас на фермі (ми утримуємо багато овець) заскочили прямо до загону — вигнали овець. Чоловік прибіг вночі, на машині поїхали їх шукати. Майже чотири години їх шукали. Коли вже об’їхали все, їдемо назад — а вони позаду йдуть, отари овець, шакали. Шакали женуть отару овець», — ділиться пані Валентина.

У відео місцеві також розповідають про випадок, коли шакали забрали собаку сусіда, тому люди бояться випускати курей у городі. Жителі Лиманської ТГ кажуть, що звертаються до мисливців із навколишніх громад, аби ті налякали або відлякали хижаків:

«Був же дозвіл — хлопці їх там ганяли, і зараз оце десь з тиждень не чути їх», — каже на камеру Світлана.

Голова громади Василь Резніченко підкреслює: поява диких тварин у селах — реальна й нагальна проблема, яка щодня турбує людей. Він зазначає, що громада потребує оперативної допомоги та реакції від відповідних служб.

Подібні випадки появи диких хижаків у міських і сільських населених пунктах уже фіксувалися раніше в Одеській області і навіть на околицях Одеси; це привертало увагу фахівців до питання, як правильно реагувати. Серед експертів — науковець Дунайського біосферного заповідника Максим Яковлєв, який пояснює, що частою причиною локального зростання чисельності хижаків і конфліктів із людьми є наявність легкодоступного корму поблизу населених пунктів — несанкціоновані сміттєзвалища й харчові відходи, які приваблюють шакалів і лисиць. Свої міркування він викладав на своїй Facebook-сторінці.

На думку Максима Яковлєва, збільшення чисельності шакалів є природною тенденцією, пов’язаною з розширенням ареалу виду по всій Європі впродовж останніх десятиліть, а не лише наслідком відсутності відстрілу:

«Шакал — пластичний, адаптивний вид, який швидко освоює нові території, особливо за умов м’якших зим, агроландшафтів, смітників, доріг і відсутності великих хижаків. Тому на початкових етапах розширення ареалу часто спостерігається “спалах” чисельності — це нормальний екологічний процес, а не наслідок чиєїсь бездіяльності», — зазначає науковець.

Він наголошує, що масові відстріли рідко дають тривалий результат і іноді мають протилежний ефект:

«Коли з популяції вилучають дорослих особин, звільняються території та ресурси, зменшується внутрішньовидова конкуренція, і до розмноження починають долучатися молоді самки, які за нормальної щільності цього б не робили. Зростає виживаність щенят, активізується міграція з сусідніх ділянок. У результаті через рік-два чисельність відновлюється або навіть зростає, але популяція стає молодшою і динамічнішою», — пояснює Максим Яковлєв.

Водночас учений підкреслює: наука не заперечує можливість регулювання чисельності, але чітко визначає його межі — таке втручання має бути обґрунтованим, локальним і проводитися лише за наявності доведеного конфлікту з людьми.

«Це стосується не лише агроландшафтів чи зон конфлікту з людиною, а й природних екосистем, зокрема у випадках, коли певний вид становить реальну загрозу для рідкісних або вразливих видів — наприклад, на островах або в ізольованих біотопах. Однак навіть у таких випадках регуляція можлива лише на основі наукових даних, після оцінки ризиків, альтернатив і потенційних побічних ефектів, а також за умови постійного моніторингу», — додає Яковлєв.

Окремо вчений піднімає питання сказу, яке традиційно викликає занепокоєння громадськості у випадках, коли дикі тварини наближаються до людей. Він наводить європейський досвід, де проблему ефективно вирішували не відстрілом, а системною вакцинацією. За словами Яковлєва, масовий відстріл порушує соціальну структуру популяції, стимулює міграцію молодих тварин і потенційно може підвищувати ризик поширення вірусів.

Тому експерт насамперед наголошує на превентивних заходах, які широко застосовуються в європейській практиці: огородження худоби, використання електропастухів, утримування тварин у загонах вночі, посилена охорона ферм та ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.