Чия Одеса?
Мабуть, Одесу російський диктатор поминає частіше за будь-яке інше українське місто. Безперервно товкмачить, що Одеса це російське місто. Щоправда, за його словами, ще “трошки єврейське”. А доказ цього – історія російських завойовницьких війн 19 століття та мітки “руського міру”, розставлені по всьому місту: ось вам пачка Пушкінів, ось – Катерина.
Читайте також: З Пушкіним чи без нього: думки одеситів про долю історичної культурної спадщини
На це Олександр Алфьоров відповідає, що наші предки вже у 1415 році мали в Одесі свій порт. Так, Одеса мала різні назви – Хаджибій, Коцюбіїв, Кочубіїв, відповідно до різних вимов.
Але, однозначно, коли росіяни намагалися продемонструвати, що Одесу заснували Катерина II, у це не хто не вірив, бо наприкінці XIX століття святкували 100 років “приєднання Одеси”. Відчуваєте різницю? – запитує історик.
Олександр Алфьоров
І навіть пам’ятник Катерині встановили лише 1900 року, а 1920 його вже було знесено. А міф про скрєпне російське місто активно почав насаджуватися вже після здобуття Україною незалежності.
Тоді відновили пам’ятник Катерині, додали пам’ятників Пушкіну, встановили кілька мемориальних дощок. Все за ініціативи та фінансування “Россотруднічества”. На фінансування проросійськіх політиків, рухів та медіа в росії коштів не жалкували. І всі вони повторювали одне й те саме – Одеса то росія, одесити – росіяни.
Читайте також: Пам’ятники Пушкіну та Воронцову в Одесі: знести не можна залишити
Але після того як Росія напала у 14-му році, за словами Алфьорова, поступово почала з’являтися інформація про іншу Одесу:
І з’ясувалося, – каже дослідник, – що український рух був дуже сильний, що у 1905 році тут була започаткована перша Просвіта на наддніпрянській Україні. У 1910 році відкритий Український клуб – теж цікаве явище політичної життя, крім того, що ви знаєте. Перша пісня про Одесу в 1850 році фіксується, і ця пісня на українській мові, яка має назву “А в Одесі добре жити”.
Багатогранне місто
Олександр Алфьоров нагадав, що в Одесі утворювалося підґрунтя самостійницьких течій для створення болгарської держави, вільної грецької держави, Ізраїлю, а згодом і вільної держави України. Це лише зараз стає широко відомим. І, виявляється, що Одеса наприкінці XIX початку XX століття була дуже багатогранною.
Але чи вірить сам путін у те, що говорить? І навіщо тоді за його вказівкою “російське місто” постійно під обстрілами? Крилаті та балістичні ракети, дрони вбивці – всі ці “вістки” росії шматочку нібито її землі постійно летять до Одеси, вбивають мешканців міста, руйнують пам’ятники архітектури.
Чому путіну потрібна зруйнована Одеса
Олександр Алфьоров впевнений, що Одеса з її культурою, пам’ятниками та мешканцями путіну не потрібна. Йому потрібна зруйнована та спорожніла Одеса, щоб зробити її плацдармом, базою для завоювання української частини Бессарабії та Молдови. І мета перетворити всі ці землі на нову “Новоросію”, на одне “велике Придністров’я”.
А те місто, яке існує зараз, з його українськістю, яке здатне дати відсіч російським атакам як ззовні так і всередині – йому не потрібно. Саме після подій 2 травня 2014, коли одесити запобігли спробі проросійських сил захопити владу в місті, путін остаточно зрозумів, що Одеса інша, не його.
Нині Одеса для російського диктатора – це проста точка на карті, яка йому заважає робити свою зовнішню політику через торгівлю зерном, яке йому заважає зайти в Україну з Придністров’я, або ж, навпаки, стати трампліном до Придністров’я яке є входом у Молдову і дорогою до Румунії.
Тому реальна Одеса Путіну не потрібна, йому потрібна знищена Одеса, але я хочу сказати, що, дивлячись на Одесу, дивлячись на одеситів, я просто бачу, що мужні мешканці міста героїв, справжнього міста-героя Одеси, тримаються. І я пишаюся одесітами. Ви продемонстрували дуже круту позицію, – наголошує Олександр Алфьоров. – А усі фрази про суто російське місто, і “трохи єврейське” – це все націлене суто на їхній внутрішній ринок.
Додамо від себе, що тут показовий приклад іншого “російського” міста, Харкова, який рашисти теж стирають з землі. Був він таким до певного часу, а тепер визнаний українським (яким об’єктивно і є) і в майбутньому має стати “сірою зоною”.
Одесу від долі Харкова рятує лише географічне положення. До неї складніше та дорожче “дотягуватися”. І російські ватажки чудово розуміють, що місто ніколи не було російським і не є таким зараз. Тому руїни Одеси для рашистів набагато кращі, ніж процвітання, краса та сила нашого міста.
Довідка “Одеського Життя”
Олександр Алфьоров – український історик, радіо та телеведучій, громадський діяч. Працює науковим співробітником Інституту історії України НАН України. Має науковий ступінь кандидата історичних наук і є автором та співавтором книг з історії України.
Алфьоров також відомий своєю роботою як радіоведучий на Українському радіо «Культура» і телеведучий на каналі Суспільне: Культура. Раніше він очолював прес-служба полку «Азов», був прес-секретарем народного депутата України.
Фото – Назарій МАЗИЛЮК
