Щогли над будинками
Наші читачі, що мешкають у містах, скоріше за все звертали увагу на високі металоконструкції на дахах багатоповерхівок. Це щогли, на яких оператори мобільного зв’язку встановлюють свої приймально-передавальні антени. Багато хто боїться, що це шкідливо для здоров’я, компанії запевняють, що ні. А як насправді?
Чому антени встановлюють саме на дахах висоток? Логіка тут проста: чим вища антена, тим більший радіус охоплення її сигналом. І відповідно, тим менше в місті так званих «білих плям» з ненадійним зв’язком.
Одне діло — «вибивати» у місцевої влади десь земельну ділянку для встановлення зовсім недешевої 50-метрової щогли, до того ж ділянка немала: на відстані потрібно ще «якорі» в землі бетонувати, щоб троси щоглу тримали. І зовсім інша справа — на 40-метровій 9-поверхівці встановити невелику і, відповідно, недорогу щоглу на 10 метрів — ось і зв’язок налагоджено.
От і ходимо ми вулицями, іноді мигцем ковзаючи поглядом по цих обліплених антенами залізяках на дахах, думаючи про якісь свої насущні проблеми. Але чи не є ці ПЕРЕДАВАЛЬНІ, тобто випромінюючі, антени над головами не менш насущною проблемою?
Шкідливі умови праці
Адже це не годину і не дві: люди живуть під ними, навчаються, працюють. До речі, на даху 8-поверхової будівлі міської друкарні в Херсоні, прямо над моїм кабінетом (редакція газети, де я працював, була на верхньому поверсі), якось почали встановлювати щоглу мобільного зв’язку.
У юного представника мобільного оператора я запитав про шкоду такого сусідства. У його відповіді я відчув, що він бачить у мені, кажучи нинішнім жаргоном, «лоха» та «ботана».
Наступного дня я продемонстрував йому свій диплом Одеського інституту зв’язку, а для доказу того, що він ще не народився, коли я вже 20 років обслуговував надвисокочастотні (НВЧ) передавачі, показав йому свою трудову книжку.
А там записи «з урахуванням шкідливих умов праці з обслуговування генераторів НВЧ». І пенсію я чомусь оформив на 5 років раніше за так званим 2-м списком. Хлопчина одразу «здувся», ми нормально поговорили, але його запевнення, що передавальна антена постійно над головою — «це фігня, нічого страшного», мене не вразили.
Зараз, живучи в Одесі, я згадав цю тему, звернувши увагу на такі щогли з антенами на дахах одразу двох коледжів — автомобільного та вимірювань (за 15 хвилин ходьби один від одного).
Читайте також: Чи можна спати поряд із телефоном на зарядці?
Розмита відповідальність
Наше ЗМІ зробило інформаційний запит до Києва, до Держпродспоживслужби (раніше це була СЕС). Відповідь прийшла, але складається вона, як і очікувалось, із загальних фраз: будівництво таких об’єктів повинне відповідати санітарним нормам і правилам; гігієнічні вимоги до випромінюючих передавальних об’єктів мають відповідати Державним правилам захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань; розміщення об’єктів має враховувати потужність передавачів, напрямок випромінювання, щоб рівень електромагнітних полів не перевищував допустимих значень.
І на завершення (а це дуже важливо!): відповідальність за дотримання викладених вище вимог покладено на: 1) міністерства, 2) відомства, 3) установи, 4) організації, 5) підприємства, 6) кооперативи та 7) інші юридичні особи, які проєктують і експлуатують об’єкти, що випромінюють електромагнітну енергію.
А коли няньок семеро — самі знаєте, дитина може й ока не мати. Я не хочу з розумним виглядом нагнітати обстановку й псувати нерви людям, у яких і без того ці нерви — не сталеві троси.
Просто, маючи практичний досвід у цій шкідливій сфері, хочу попередити людей, виходячи з принципу: «Попереджений — значить озброєний». Бо там, де присутній так званий людський фактор (читай — безвідповідальність, недбалість, бездарність і бездумність), а у нас усе це, на жаль, є, — там можна (і треба!) чекати на порушення чинних норм.
А що для нас ті норми й правила? У нас же й телефоном не можна користуватися за кермом — а хто на це зважає? Так само й у нашій сфері: за всіма правилами при налаштуванні так званої діаграми спрямованості (а це напрямок випромінювання) передавальних антен основну потужність треба направляти вбік, до споживача, а не вниз, під антену.
Тобто, за ідеєю, якщо під антеною, встановленою на даху, живуть, працюють чи навчаються люди — вона їх не опромінює. Але це — в теорії. А на практиці бувало по-різному.
На телеретрансляторах, які я обслуговував, апаратні зали з черговим персоналом розміщувалися просто під антенними щоглами. Один зі способів контролю зображення в ефірі передбачав звичайну побутову приймальну антену, під’єднану до телевізора в апаратній. Якщо на екрані шуми, перешкоди, погана якість — прекрасно! Значить, потужна антена на щоглі не «лупає» вниз, не обстрілює персонал випромінюванням.
Але коли зображення й звук ставали чіткими — тривога! Значить, з якихось причин змінилася діаграма спрямованості, і потік випромінювання полився просто на голови чергових інженерів. І в найближчу перерву в ефірному мовленні на щоглу ліз антенник і щось там «чаклував», зводячи випромінювання під антеною нанівець.
Що робити, якщо у вас над головою — антена мобільного зв’язку
А тепер — невеликий історичний екскурс. За давньогрецькою легендою, сиракузький тиран Діонісій запропонував своєму улюбленцю Дамоклу, який вважав тирана найщасливішим із смертних, посидіти на троні хоча б один день. Під час бенкету Дамокла посадили на це місце, але з однією умовою — над ним із стелі звисав гострий меч, прив’язаний лише на кінському волосині. Так з’явився вислів «Дамоклів меч» — як символ постійної загрози, що нависає над людиною за видимого благополуччя.
І далі — запитання: а чи не висить такий Дамоклів меч СВЧ-випромінювання над тими громадянами, які мешкають, працюють або навчаються в будівлях, на дахах яких встановлено антени мобільного зв’язку?
Повторюся: я нічого не стверджую і не сію паніку! Я лише, як людина обізнана зсередини, підказую, які запитання можна й треба ставити відповідальним структурам.
«Погуглив» цю тему — думки в Інтернеті дуже різні. Так, бетонне перекриття даху певною мірою гасить випромінювання, ЯКЩО воно направлене вниз. Справді, про небезпечне опромінення мешканців будинку можна говорити лише в разі технічної несправності. А от мешканці сусідніх будівель зазвичай перебувають у зоні випромінювання, що регламентується ДСТУ.
І треба зазначити: у нас стандарт у цьому плані дуже суворий — 2,5 мкВт/см². Для порівняння: у Польщі та Білорусі — 10 мкВт/см², а в деяких країнах Європи — аж 100 мкВт/см².
Тож ось вам ненав’язлива порада, мешканці будинків ПІД і ПОРУЧ з антенами: не завадило б іноді перевіряти рівень напруженості поля спеціальними приладами. І бажано, щоб ці вимірювання проводила незалежна організація, а не лабораторія самого мобільного оператора (з усією повагою до нього!).
Як кажуть, довіряй, але перевіряй. І перевіряти треба, бо на Заході, куди ми прагнемо, вже давно існують спеціальні фарби й сітки, які екранують мобільні частоти в приміщеннях. Для чогось же їх вигадали…
І наостанок ще раз наголошу: мета цієї публікації — не «сенсаційне викриття» операторів мобільного зв’язку в дусі: рятуйте, нас знищують! Просто життя підкидає нам такі теми — їх треба знати й обговорювати.
У Стародавньому Римі казали: «Fortuna non penis, in manus non recipe» — «Фортуна не член, у руку не візьмеш». Але в описаній мною ситуації цілком можливо «тримати руку на пульсі»: визначити, чи є проблема, і якщо є — то й «розворушити море палицею», як кажуть в Одесі.
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
Фото автора
