Неперевершена робота мобільної групи ППО в обороні одеського неба

Щовечора небо над Одесою перетворюється на поле бою. Російські дрони намагаються прорватися до міста, а мобільно-вогневі групи роблять усе можливе, щоб цьому запобігти. Саме ці підрозділи першими реагують на загрозу: виявляють цілі, супроводжують їх і знищують ще під час підльоту. Хто стоїть на варті неба, як виглядає робота мобільно-вогневої групи зсередини та що дозволяє залишатися дієздатними під постійними атаками?

Про це журналісти поспілкувалися з бійцями штурмового полку “Цунамі” бригади Нацполіції “Лють”, які щодня захищають місто.

Захисники неба

Дарвін почав службу ще на етапі формування бригади, спочатку працював розвідником. Після поранень він більше не зміг виконувати повний обсяг розвідувальних завдань, але прагнення боронити країну залишилося. Тому він приєднався до мобільно-вогневої групи полку “Цунамі”, де застосовує свої навички для відбиття ворожих атак.

“Я був звичайним цивільним, пішов добровільно. Рідні переживали, як і всі, але підтримали. Хто, як не ми, захищатиме нашу країну”, — розповідає навідник мобільно-вогневої групи штурмового полку “Цунамі” бригади Нацполіції “Лють”, “Дарвін”.

У групі Дарвін виконує ключову роль: він слідкує за обстановкою і вказує підлеглим на пріоритетні цілі. Його функція — своєрідне “око” команди, що визначає місцезнаходження ворожих об’єктів і координує удари. Саме за рахунок чіткої взаємодії й узгоджених дій група встигає максимально ефективно обробляти кожну мету.

“Ми зосереджені на виконанні завдань. Страх відчувається рідко, більше є азарт — хочеться збити більше, щоб ворог не досягнув мети. Після кожного збиття відчуваємо адреналін і гордість”, — додає “Дарвін”.

Щодня такі підрозділи тримають небо над Одесою, відбиваючи атаки безпілотників і рятуючи життя цивільних. Хоч їхня робота іноді залишається непоміченою, саме вона дозволяє місту жити, працювати та не зупинятися.

Тактика ворога

Українські воїни постійно вчаться й удосконалюють свої методи, адже противник теж не стоїть на місці. Щоденні операції змушують адаптуватися до нових умов і змінювати тактичні підходи. Сучасні технології та інновації стають невід’ємною частиною роботи мобільно-вогневих груп: вони дають змогу наносити точні удари і ламати ворожу логістику.

“На жаль, ворог прогресує так само. Що змінилося? Більше імпровізації в їхніх діях. Вони діють різними способами, а ми намагаємося перехоплювати ініціативу”, — відзначає навідник.

Війна — це постійна імпровізація, як у футболі, коли схема може змінитися в будь-який момент. Сьогодні ворог атакує великими групами, завтра — малими вилазками. Кожна подія унікальна, і саме швидка адаптація дозволяє українським мобільно-вогневим групам бути на крок попереду.

Мотивація воювати

“Дарвін” каже, що його мотивація проста й водночас глибока: захист суверенітету, безпеки та майбутнього покоління. Він переконаний, що сьогоднішня боротьба — фундамент для процвітання України завтра.

“Ми боремося за наше покоління, за майбутнє наших дітей. Сподіваюся, що вони зроблять нашу країну сильною, квітучою і мирною”, — підсумовує боєць.

Для бійців ця війна — не лише стримування агресора, а й шанс зберегти державу та подарувати їй майбутнє. Саме тому навіть у найскладніші миті вони продовжують виконувати завдання, усвідомлюючи їхню ціну і значення.

Кулеметник “Вітамін”

Напарник “Дарвіна”, кулеметник “Вітамін”, також пішов у підрозділ із перших днів його створення, коли повномасштабне вторгнення тільки починалося. Початковий період був особливо важким: центри комплектування були перевантажені, багато бажаючих, але не всіх відбирали. Друг запропонував спробувати — і так вони опинилися у мобільно-вогневій групі, готові захищати місто.

“Працюю на крупнокаліберному кулеметі Browning M2, калібр 12,7 мм. Ми робимо все можливе, щоб у місті було тихіше. Збиваємо дрони, гарбери, шахети. Все, що летить у бік міста, намагаємося направити в безпечну зону”, — розповідає кулеметник мобільно-вогневої групи штурмового полку “Цунамі” бригади Нацполіції “Лють”, “Вітамін”.

На початку служби кожне збиття викликало сильні емоції. Страх і невпевненість з часом перетворилися на навичку і дисципліну. Кожне вдало відпрацьоване попадання стало кроком уперед у професійному зростанні, адже від точності дій залежало життя мирних людей.

“Спочатку було страшно, важко, але до всього звикаєш. З кожним збиттям приходить досвід. Перший раз — переживаєш, нервуєш, не знаєш, що робити. Тепер працюємо спокійно й стабільно, відпрацьовуємо цілі максимально точно”, — каже “Вітамін”.

Головна мотивація кулеметника — усвідомлення наслідків для цивільних. Кожен збитий шахед або дрон — це врятовані життя і збережена інфраструктура міста.

“Ми пишаємося тим, що знищуємо їх, бо розуміємо: кожна шахета, яка влучила б у місто, принесла б багато біди. Люди похилого віку, діти, цивільні — усі постраждали б. Ми працюємо не на сто, а на двісті відсотків, щоб усе було в безпеці”, — підкреслює кулеметник.

Роль кулеметника у групі — не лише про точність пострілу, а й про витримку, холоднокровність і постійну готовність діяти у критичні хвилини. Щодня такі бійці, як “Вітамін”, разом із побратимами закривають небо над Одесою, не даючи дронам досягати своїх цілей.

Перше збиття

Перше збиття залишило після себе шквал емоцій. Адреналін зашкалював, і одночасно прийшло розуміння: це тільки початок професійного шляху.

“Спочатку я навіть не зрозумів, що ми його збили — вже коли адреналін спав. Тоді усвідомив, що це моє, і я буду збивати їх на максимум”, — згадує боєць з позивним “Вітамін”.

Особистий рахунок кулеметника — близько двадцяти збитих шахет і одного гарбера. Загалом же група в складі підрозділу вже відпрацювала понад тридцять цілей.

Погодні умови

Найскладнішим у роботі лишаються погодні умови. Вітер, дощ, спека чи холод ускладнюють виявлення й наведення на ціль. Коли на морі тихо й повітря щільне, дрони та шахети чути за три-чотири кілометри. При чистому небі цілі видно здалеку, але тоді їх потрібно підпускати ближче для точного ураження.

“Коли вітер сильний, їх важче чути, але у нас є навідник, який робить свою роботу не на 100%, а на 200%. Він чітко говорить, куди летить ціль, її висоту, швидкість. Ми працюємо за його координатами, і це дозволяє ефективно збивати ворога”, — пояснює кулеметник мобільно-вогневої групи полку “Цунамі”, “Вітамін”.

Для цих бійців служба у мобільно-вогневій групі — це місія: охорона життя людей, збереження міста та безпека одеситів. Кожен збитий дрон чи шахета доводить, що професіоналізм і злагодженість рятують життя.

Раніше повідомляли, що мерія Одеси ухвалила рішення виплачувати добровольцям за збиті дрони по 30 тисяч гривень за кожен. Програма стосується мобільних вогневих груп, які не входять до кадрових військових. Кошти виділяються з міського бюджету.

Також тривають російські удари по портовій інфраструктурі Одещини: лише цього року їх уже 180 — більше, ніж у весь попередній рік. Попри постійні атаки порти продовжують працювати, а влада паралельно готує нові інфраструктурні проєкти.