Крізь століття
Цей день вшановує тисячолітню спадщину, що веде свої корені від Київської Русі. У серці Одеси знову відчувається дух нашої нації. Кожен експонат — це мовчазний свідок історії, який закликає доторкнутися до минулого.
Засновник Музею Петро Манелис, перш за все, акцентує мою увагу на маловідомому збірникові «Малоросійська старовина» В. Кочнова 1860 року. Його глибина вражає: картини, переклади й повісті, що дихають історією. Поруч — заборонена книга 1875 року Іеремії Галки. А ось вам таємниця — за цим псевдонімом ховається Микола Костомаров, чії слова витримали натиск Емського указу 1876 року, що намагався знищити українське слово.
…Автограф Івана Луценка, лікаря-гомеопата, патріота й організатора «Просвіти», вражає своєю силою, а «Українські співаники» видавця Юхима Фесенка з мальовничими обкладинками Амвросія Ждахи знову оживають нотами народних пісень, зібраних під час далеких експедицій.
На ваших очах — листівки з Тарасом Шевченком, де його образ відновлюється завдяки одеському торговому дому Івана Маха. Ці світлини наче витягують історичну нитку між Одесою та Києвом. Шевченко, хоч і ніколи не побував в Одесі, мріяв оселитися тут, шукаючи дух козацтва. Його листи несли тепло друзів, які жили в Одесі та надсилали йому гроші, папір і фарби під час заслання. А рядки Кобзаря про бажання дістатися до Чорноморії змушують уявити його мрії про вільне життя.
«Легко любити Україну до глибини душі…»
Експонати, експонати… Ще одна історична таємниця, ще одна… Автентичне офіційне запрошення на похорон Симона Петлюри 1926 року в Парижі змушує замислитися про ціну свободи, а згадка про репресії 259 українських письменників, з яких до 1938 року вижили лише 36, викликає біль.
Євген Чикаленко, багатий меценат і спонсор революції, залишив вислів: «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте до глибини кишені», — заклик, що звучить актуально й сьогодні. Його зв’язок з Одесою й підтримка української культури надають експозиції особливого тепла.
А ось і петлюрівські сто карбованців із чотирма мовами: українською, російською, польською та ідиш — символ боротьби й єдності націй.
Скарб з Молдаванки
Ось ще одна таємниця, майже «кіношна»: в старому будинку на Молдаванці нещодавно був виявлений справжній скарб. У самобутньому одеському закутку знайшли старовинний компас і гроші, що належали атаманові Г.Гусаку-Гусаченку, командувачу Української Народної Республіки, який у 1918 році прямував з Києва через Черкаси до Одеси, щоб закріпити українську владу. Ці предмети, виявлені під час реконструкції старого будинку, дихають таємницями та героїзмом. Компас, що й досі показує шлях, ніби закликає нас у ті буремні часи. До речі, історичний компас чудово працює й зараз.
Документи, книжки, гроші, речі… Навіть важко перелічити все, що зібрано в цій колекції. Потрібно дивитися, аби відчути минуле. Історія дивиться на нас з кожної полиці нової експозиції Музею. Ця виставка — не просто артефакти, скло й папір, а українська історія, що дихає козацькою волею. Тут відроджується дух нації, тут говоритьська героїка. Завітайте — відчуйте цю магію, доторкніться до історії, що живе в кожному артефакті!
Фото автора
