Ключові моменти:
- В Одесі відкрили виставку «Ниточка життя» у бібліотеці імені Івана Франка.
- Експозиція поєднала вишивки XIX–XX століть із сучасними роботами жінок-переселенок.
- Для багатьох учасниць вишивка стала способом пережити досвід війни.
- Виставка показує, як мистецтво пов’язує пам’ять, дім і покоління.
В Одесі відкрилася виставка «Ниточка життя» в бібліотеці імені Івана Франка на Книжковому провулку, 1. В експозиції поруч опинилися роботи, між якими лежать десятиліття, а іноді й понад століття.
Старовинні вишиті картини XIX–XX століть сусідять із роботами жінок-переселенок зі Сходу й Півдня України. На перший погляд — різні техніки і сюжети. Але якщо придивитися — простягається одна нитка: пам’ять, дім і стійкість.
Виставку організувала громадська організація «Айті-бабусі». Вона розповідає не стільки про техніку вишивання, скільки про жінок, які продовжують творити навіть коли війна перевертає їхнє життя.
Вишиті роботи немов не старіють
Ніні Петрівні — понад вісімдесят років. І майже стільки ж — її вишивці.
Коли вона показує роботи, важко відірвати погляд. Квіти, орнаменти, кольори, найдрібніші стібки — все виглядає так, ніби час над ними не має влади. Роботи, яким уже десятиліття, і сьогодні живі, яскраві й дивно сучасні.
— Вишивати почала з дитинства. Потім це стало моєю професією. Можна сказати, вишиваю все життя, — каже Ніна Петрівна. — Ручну вишивку знаю, потім і машиною оволоділа. Час минає, а вишиті роботи немов не старіють.
В одній експозиції зустрілися різні епохи, різні жіночі долі й досвід. Поруч зі старовинними полотнами представлені сучасні роботи переселенок. Між ними — десятки, а іноді й понад сто років. Але нитка, яка проходить крізь ці роботи, насправді одна.
Це нитка пам’яті. Нитка дому. Нитка жіночих рук, які вміють не тільки створювати красу, а й триматися за життя тоді, коли воно розсипається на шматки.
— У виставці переплітаються епохи: унікальні старовинні картини XIX–XX століть і сучасні роботи жінок-переселенок, — пояснює Ольга Філіппова, голова ГО «Айті-бабусі».
Для багатьох сучасних учасниць вишивка вже не лише хобі й не лише спосіб зробити красиву річ. Вона стала методом пережити те, що словами іноді не розкажеш.
Війна забирає дім, звичне життя, близьких, плани й відчуття безпеки. Жінка бере голку й нитку — і починає знову створювати.
Стібок за стібком
Стібок за стібком…
Наче повертаючи собі втрачане.
Наче зшиваючи розірване.
Саме в цьому — головна ідея виставки. Голка й нитка стають інструментом відновлення. Метафорично й буквально жінки зшивають, вишивають, прикрашають життя, яке війна намагалася розірвати. Пережитий біль поступово перетворюється на мистецтво.
Сила вишивок
І поруч із болем — дивовижна сила. Сила жінок, які продовжують працювати, творити, вчитися й підтримувати одна одну. Сила старовинних робіт, що пережили своїх авторок і дійшли до нас. Сила сучасних вишивок, у яких уже сьогодні зберігається історія нашого часу.
Можливо, саме тому біля цих картин хочеться затриматися довше. Бо це не просто вишиті полотна. Це чиїсь руки. Чийсь дім. Чиясь пам’ять. Чиясь історія. І ниточка, яка з’єднує все це крізь роки.
Виставка «Ниточка життя» присвячена Дню Незалежності України. Її організувала ГО «Айті-бабусі» за підтримки Forum ZFD у рамках проєкту «Підтримка культурно-освітнього ХАБу для ВПО та інших вразливих категорій людей».
Це виставка про зв’язок поколінь. Про пам’ять, яка не зникає. Про творчість як спосіб вистояти. І про жінок, які навіть у найважчі часи знаходять у собі сили взяти голку, протягнути нитку і зробити ще один стібок.
А значить — ще один крок до життя.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
