Одеса часто постає в історії як «російське місто біля моря», ніби воно чужорідне українській ідеї. Проте це хибне уявлення: під час Української революції 1917–1921 років Одеса, як місто та важливий центр Одеської області, стала одним із ключових осередків визвольного руху й подарувала Україні видатних діячів — ідеологів, організаторів, воїнів і державних діячів. Про цих постатей розповіли на офіційній сторінці УІНП-Одеса.
Як наголошують історики, Одеса і Одеська область були не просто пунктом на мапі УНР. Це була справжня кузня, де формувалися ідеї, політичні кадри, правники та військові лідери.
Знайомтеся з іменами тих, хто у ХХ столітті творив незалежну Україну на березі Чорного моря й у межах Одеської області.
1. Іван Липа: лікар, письменник, ідеолог
Іван Липа — уособлення української інтелігенції, яка стала рушієм революційних подій. Він був не лише лікарем за фахом, а й одним із творців ідейного підґрунтя українського національного руху.
Одеський період: Значну частину свого життя Липа провів в Одесі, де поєднував медичну практику з активною громадською діяльністю. Саме тут він опікувався розвитком місцевої інтелігенції і гуртував навколо себе патріотично налаштовану молодь.
Ідеолог «Братства Тарасівців»: Ще в молоді роки Липа став одним із засновників «Братства Тарасівців» — першої політичної формації, яка ставила за мету створення незалежної української держави. Ідеї, що народилися в нього наприкінці ХІХ століття, згодом лягли в основу державницьких прагнень УНР.
Міністр УНР: Його авторитет дозволив зайняти урядові посади в лавах УНР — зокрема міністра культів і віросповідань, а потім міністра охорони здоров’я. Липа брався за формування державних інституцій, опираючись на досвід праці з українською громадою в Одесі.
2. Іван Луценко: від очільника «Просвіти» до генерала
Ім’я Івана Луценка знайоме кожному, хто цікавиться історією одеської громади. Він утілив ідеал практичного патріотизму — пройшов шлях від громадського організатора до командира, який віддав життя за Україну.
Серце української Одеси: Луценко довго очолював одеську «Просвіту», перетворивши її на потужний осередок культурного й освітнього життя. Під його керівництвом діяли видання, бібліотеки, театральні колективи та курси з українознавства, що готували Одесу й Одеську область до відновлення української державності.
Створення збройних формувань: Коли розгорнулися революційні події, Луценко зрозумів, що свобода вимагає організованого спротиву. Він ініціював формування перших українських військових підрозділів у місті — зокрема одеських гайдамацьких куренів.
Геройська загибель: У 1919 році, як генерал-хорунжий Армії УНР, Іван Луценко загинув у бою з більшовицькими силами під Вознесенськом, очоливши атаку особисто. Його життєвий шлях — приклад перетворення громадського лідера з Одеси на воїна, який віддав усе за свободу.
3. Сергій Шелухін: юрист, сенатор, міністр юстиції УНР
Фігура Сергія Шелухіна демонструє, наскільки сильним був правничий і державницький потенціал української діаспори в Одесі. Він став одним із головних творців правової системи Української Народної Республіки.
Одеський правник: До революційних подій Шелухін зарекомендував себе як відомий одеський юрист і член Одеського окружного суду. Він активно захищав права українців у межах імперського права та брав участь у громадському житті міста й регіону.
Творець українського законодавства: У часи революції його правнича експертиза стала надзвичайно важливою для державотворення. Шелухін працював у Центральній Раді, обіймав посаду Генерального судді УНР, а згодом — міністра судових справ (юстиції) у кількох урядах. Саме він долучився до розробки ключових законів та створення судової системи, прагнучи закріпити верховенство права в нестабільні роки.
Дипломат і вчений: Окрім внутрішніх посад, Шелухін виконував обов’язки міністра закордонних справ і очолював українську делегацію на мирних переговорах із радянською Росією. У еміграції він продовжував наукову й правозахисну діяльність, писав історичні та юридичні праці, доводячи право України на державність. Саме в Одесі розпочався його шлях державного діяча.
«В епоху Української революції Одеса не була провінційним містечком, а виступала важливим кадровим і інтелектуальним центром. Вона дала Україні: ідеологів (Івана Липу), які окреслювали мету боротьби; організаторів і воїнів (Івана Луценка та широку плеяду діячів «Просвіти»), котрі об’єднували та захищали народ; державотворців і правників (Сергія Шелухіна), які закладали юридичні основи незалежності. Історії цих людей — найпереконливіша відповідь на будь-які сумніви щодо української ідентичності нашого міста й Одеської області. Вони довели, що Одеса — не окраїна імперії, а одне з сердець, де б’ється й досі державницька ідея. Пам’ятаймо та шануймо наших справжніх героїв!» — резюмували в УІНП.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
