Ключові моменти:
- Спочатку для Бориса Тинки сама лише назва «Одеса» стала зародком незвичного захоплення
- У 2008 році він уперше побував у місті й відчув, що йому хочеться повертатися знов і знов
- Згодом це захоплення вилилося у книжки, екскурсійні маршрути для поляків і тривалу емоційну прихильність
- Сьогодні для автора Одеса — не просто точка на карті, а невід’ємна частина життя
Борис Тинка — польський гід і письменник, автор книжок про Одесу та Україну, волонтер, який від початку великої війни допомагає місту гуманітарними місіями. Протягом багатьох років він знайомить європейців із цим містом — і ділиться своїм поглядом із читачами.
У вересні 2022 року саме він ініціював випуск марки зі знаменитими одеськими котиками-патріотами.
У 2019 році вийшов путівник українською та польською мовами — «Путівник по Одесі», у якому Борис Тинка представив місто в його справжньому вигляді. Розповідаючи про минуле Одеси, її музеї та театри, він запрошує на прогулянку знаковими вулицями та парками й радить відвідати одеські пляжі.
Мріями іноді живеш довго: хтось носить їх у собі тихо, хтось проголошує голосно. Я, поляк Борис Тинка, належу до тих, хто в пошуках сенсу своїм мріям дає напрямок. Частина моїх бажань здійснилася — і вони привели мене у місця, про які раніше я навіть не мріяв. Одна з таких мрій зародилася дуже просто: одного разу почута назва — Одеса — почала рости всередині мене й жити власним життям.
Перша зустріч з Одесою
Саме звучання назви вже пробуджувало уяву. Я не знав історії міста, не бачив його вулиць і не відчував його повітря, але слово «Одеса» закарбувалося в мені. Я й не підозрював тоді, що воно стане ключем до однієї з важливих пригод мого життя.
2008 рік виявився переломним: я вирішив втілити мрію й уперше приїхав сюди. Це була не просто поїздка — це була перевірка: чи може місце відразу стати близьким? Пам’ятаю перші кроки знайомими й водночас новими вулицями, перший погляд на будівлі, перші вдихи одеського повітря. Було відчуття, ніби я повернувся до чогось знайомого, хоча це був перший візит. Це було як внутрішнє порозуміння з містом. Після повернення я зрозумів: це не останній мій приїзд — Одеса не дає про себе забути.
Я повертався знов і знов — спочатку з бажання, потім майже автоматично, як до дому, що давно перестав бути чужим. Знайомі маршрути, вузенькі провулки, улюблені куточки — усе це створювало відчуття близькості. І тоді виникла думка: а може, розказати про це іншим? Спробувати передати характер міста, його історію, настрій? Так з’явилася ідея писати. З часом вона втілилася в конкретні речі.
Читайте також: Як поляк із Кракова, який працює одеським гідом, став українським волонтером
Одеса надихає
Сьогодні я можу сказати: у моєму доробку — п’ять книг про Одесу. Кожна з них — спроба зафіксувати окремий фрагмент міста, відчути його дух і передати іншим. Писання не було єдиною мрією, яку подарувала Одеса. Постала ще одна — бути гідом цього міста. Бажання ділитися історією Одеси з польськими туристами, розповідати про неї з пристрастю й відданістю виявилося природним. І це також стало реальністю.
Я став гідом, а пізніше — почесним амбасадором Одеси в Польщі. Цю роль я сприймав не як хоч якусь нагороду, а як відповідальність — говорити про місто чесно й з повагою. І знову — мрія вела до нових кроків.
Невдовзі з’явилася ще одна ідея: описати Одесу очима іноземця, але для самих її мешканців. Так почалася співпраця з місцевою пресою та публікація статей про життя в місті. Оглядаючись назад, помічаєш закономірність: одне бажання породжує інше. Мрії реалізуються.
Чим насправді притягує Одеса?
Одеса — це більше, ніж простір. Неможливо відчути її повністю, не занурившись у її історію, яку відчуваєш на кожному кроці. Це історія сувора й водночас романтична, сповнена болю й надії, мрій і конфліктів. Тут перетиналися культури, мови й традиції, і саме люди створювали місто: купці, колоністи, чиновники, митці, робітники, воїни — відомі та безіменні. Вони залишили свої сліди, і з простого степу постало місто, що привабило багатьох, незалежно від походження чи статусу.
Кожного разу, приїжджаючи до Одеси, я ставлю собі питання: що саме мене сюди тягне? Прогулянки відомими вулицями, тіні дерев, шум моря? Чи, може, пам’ять і ностальгія від першої зустрічі, що не відпускає? Кожне перетинання меж міста повертає емоції й спогади, які з часом набули ваги.
Одеса надихає: вчить бути собою, помічати красу і знаходити радість у повсякденності. Але насамперед її наповнюють люди — вони створюють душу міста. Заснування Одеси було актом сміливості: вирішили збудувати порт і місто там, де природних умов було мало — лише степ. І все ж місто постало. З-під землі брали матеріали, так виникли катакомби, що й досі є однією з найхарактерніших ознак Одеси. Але справжнім фундаментом завжди була надія — на краще життя, на свободу, на майбутнє.
Читайте також: Кривавий слід російської весни — поляк написав дослідження про події 2 травня в Одесі
Море, Оперний, Потьомкінські сходи та особливі смаки: що вражає поляків в Одесі
Одеса вражає не лише історією й атмосферою, а й конкретними місцями, що увійшли в її ідентичність. Прогулюючись містом, важко не зупинитися біля Потьомкінських сходів — символу, схожого на театральну сцену, що веде до моря. Море тут — не просто фон, а частина душі міста: лагідне і гіпнотичне, інколи бурхливе, інколи умиротворююче. Воно задає ритм Одесі, приносить бриз і робить навіть звичну прогулянку поетичною.
Поблизу сходів — Одеський національний академічний театр опери та балету, один із найвишуканіших в Європі, чия архітектура й інтер’єри розповідають про мистецтво й колишню велич. Неможливо оминути вулицю Дерибасівську — серце міста, що в будь-яку пору доби пульсує життям, де минуле зустрічається з сучасністю в гомоні людських розмов і музиці вуличних артистів.
Одеса — це також смак. Тут аромат свіжої риби й морепродуктів поєднується з запахом чебуреків, форшмаку або знаменитої баклажанової ікри, що в одеських закладах набуває свого характерного значення. Кухня міста така ж багатогранна, як і його етнічні впливи: вона зливає традиції різних культур і створює щось унікальне.
Одеса — місто мрій
Сьогодні Одеса приваблює туристів, надихає митців і зацікавлює дослідників. Місто стало символом, переповненим легендами, анекдотами, піснями й оповідями. Кожен будинок, кожен пам’ятний знак має свою історію. Водночас Одеса залишається місцем протиріч: елегантний центр поруч із районами, що пам’ятають інші часи. Молдаванка, Пересип, Слобідка дають місту більш суворий, автентичний вигляд.
Для мене Одеса — місто мрій. Місце, що довело: мрії мають сенс, навіть якщо спочатку виглядають далекими. Місто живе через історії своїх мешканців — їхні долі, рішення та відвага. Саме вони забезпечують його існування не як просту географічну точку, а як ідею, у яку варто вірити. Надія й прагнення свободи стали підмурівком Одеси — і саме завдяки цьому кожного разу хочеться повертатися сюди знов.
Раніше повідомлялося, як депутат із Кракова поміняв Чорне море на бензопили для українських бійців.
Автор тексту — Борис ТИНКА; редактор — Іван СВИЩ
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
