На Одещині зростає кількість іноземців, які, незважаючи на війну, відкривають власний бізнес або активно беруть участь в житті регіону. Такі дані у серпні 2025 року представили на платформі Опендатабот. Область увійшла до трійки регіонів України за кількістю бізнесів, заснованих іноземцями, і залишається серед лідерів за популярністю. Один із тих, хто вирішив залишитися в Одесі назавжди, — британець Том Вонг. Чому — він розповів про своє рішення.
Від буденності до місії
Том — виходець із Лондона. За освітою медик, закінчив Кембридзький університет, до приїзду в Україну працював у Лідсі, Західному Йоркширі, на посаді аналітика з розвитку екіпажу в авіакомпанії Jet2. Як він зазначає, в Британії життя проходило спокійно, але без особливого сенсу.
“Я ходив на роботу, виконував різні завдання. Жив, як усі — нормально. Але мені хотілося знайти мету, щоб через двадцять років озирнутися та відчути, що я щось змінив”, — згадує він.
Це стало спонуканням після початку російського вторгнення відвідати Україну як волонтер. У Львові Том плетув камуфляжні сітки в центрі “Порохова вежа”, відвідав Київ і Тернопіль. У 2024 році вперше прибув до Одеси.
“Тут є багато англомовних клубів, де люди зустрічаються, спілкуються. Мені запропонували провести одну з подій; це стало першим кроком до свого рішення залишитися”, — розповідає Том.
Спочатку він планував працювати віддалено, але незабаром дізнався, що у місцевій школі шукають носіїв англійської для занять з учнями. Том звернувся туди, отримав роботу і дозвіл на проживання.
Маленькі кроки на шляху до змін
“Чи змінилося моє життя радикально? Не можу цього стверджувати. Хіба що в Лідсі я переважно їв смажену курку, а в Одесі перейшов на шаурму”, — пожартував британець.
Однак він визнає, що війна відчувається постійно: відключення електрики, повітряні тривоги, комендантська година. На його думку, коли постійно живеш у місті, бачиш не тільки красиві вулиці і гарні ресторани, але й негативні моменти.
“Люди в Одесі іноді бувають грубими, байдужими більше, ніж я спостерігав тут в інших містах. Буває, дехто висміює україномовних мешканців; для мене це шокуючий досвід. Я схильний вбачати в цьому негативні наслідки російського впливу. Навіть після Євромайдану, анексії Криму і вторгнення на Донбас в Одесі досі багато проросійських настроїв”, — поділився Том.
Водночас він відзначає і позитивні зміни.
“Вулиці перейменовують, прибирають пам’ятники Пушкіну. Це символічні, але важливі кроки. Одеса очищається від імперського минулого, зцілюється. Я зустрів багато українців, які щиро пишаються своєю ідентичністю. Вони талановиті, працьовиті, і в них є віра. Це надихає мене залишатися”, — додає він.
Окрім роботи в школі, Том активно залучається до волонтерських та освітніх ініціатив, відвідує культурні події. Він також допомагає іноземцям, які бажають оселитися або започаткувати бізнес в Україні, адже на початку вони зазвичай не знають, з чого почати, до кого звернутися.
“В Британії я ніколи не розумів, що таке справжній професійний нетворкінг. Тут — це щоденна практика. Люди допомагають один одному не заради вигоди, а із щирими намірами”, — зазначив Том.
“Залишаюся, бо вірю в це місто”
“Одеса — головне портове місто країни, у неї велике майбутнє. Війна закінчиться, почнеться етап відновлення, і Одеса має всі шанси стати справжньою прикрасою на мапі України. Я хочу бути частиною цього”, — пояснює він.
Британець зізнався, що часто думає про причини, чому саме тут почувається як дома. Він вважає, що ці причини в натхненні, яке українці транслюють завдяки своїй стійкості і прагненню до перемоги.
“Тут все справжнє. Є труднощі, є біль, але є й любов до життя, якої я не бачив ніде більше. Я залишаюся, бо бачу, як Одеса щодня змінюється. Вона вже не та, що була навіть минулоріч. Я вірю в неї і хочу вірити, що мій маленький внесок допомагає їй ставати кращою”, — резюмує Том.

