Ключові моменти:
- Вулицю Курську в Одесі офіційно перейменували на Бахмутську.
- Бахмут — історичне місто Донецької області з багатою культурною спадщиною.
- У XIX столітті місто стало потужним торговельним і промисловим центром.
- Під час війни 2022–2023 років російські обстріли практично зруйнували місто.
Чому Курська в Одесі стала Бахмутською
На селищі Котовського в Одесі раніше була вулиця Курська. Тепер вона носить назву Бахмутська. Міська влада включила це перейменування до ширшої кампанії оновлення топоніміки після початку повномасштабної війни.
Перші пропозиції щодо нової назви з’явилися ще у 2022 році. Тоді обговорювали варіант на честь 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Це рішення відклали, і остаточний варіант обрали пізніше.
У грудні 2023 року історико-топонімічна комісія при виконкомі Одеської міської ради запропонувала перейменувати Курську на Бахмутську. Місто поступово відмовлялося від назв, пов’язаних із російськими містами та радянським минулим. Одеса почала закріплювати назви, що відображають українську історію і міста, постраждалі від агресії.
Остаточне рішення ухвалили 24 квітня 2024 року. Депутати на сесії Одеської міської ради перейменували більше сотні вулиць, провулків і інших топонімічних об’єктів. Курська увійшла до цього переліку. Рішенням № 2072-VIII вона офіційно отримала назву Бахмутська.
Таким чином назва Курськ зникла з цієї частини одеської карти. Натомість на ній з’явився Бахмут — місто з історією, що сягає століть. Щоб зрозуміти вибір цієї назви, варто згадати, яким був Бахмут до руйнувань останніх років.
Чому Бахмут називався Артемівськом
Одеська вулиця розташована в Пересипському районі, на масиві, що колись називали «Селище Котовського». Назва Курська походила від російського міста Курськ, імовірно від назви річки Кур.
Зараз ця вулиця має назву Бахмутська. Місто Бахмут у Донецькій області у 1924–2016 роках називали Артемівськом. Його перейменували на честь Федора Сергєєва, відомого під псевдонімом «товариш Артем». Він був одним із революційних діячів тих часів і соратником Сталіна.
Артем походив із Курщини. Кілька епізодів його життя привертають увагу. Наприклад, у 1921 році випробували аеровагон — дивний гібрид поїзда й літака. Конструктор Абаковський разом із групою VIP-пасажирів вирушили на тест.
Випробування провалилися. Аварія виявилася трагічною. Серед загиблих були іноземні гості, сам конструктор і «товариш Артем». Поховали їх тоді біля стін Кремля.
Історія українського Бахмута
Щодо стародавньої історії Бахмута, є дані, що фортеця на місці поселення з’явилася у 1571 році. Назву дали за річкою Бахмуткою. Деякі дослідники пов’язують її з тюркським словом «бахмати», інші — з турецьким іменем Махмут.
У 1690-х роках козаки Ізюмського слобідського полку перетворили місце на постійне поселення. До 1712 року там переважали етнічні українці. У 1715 році почала працювати солеварня, а в 1721 році поруч виявили поклади кам’яного вугілля.
Першовідкривачем покладів називають коменданта Бахмутської фортеці, капітана Чиркова. У 1783 році Бахмут став повітовим поселенням Катеринославської губернії.
На той час у містечку проживало близько 1 700 осіб. Тут діяли кілька підприємств: цегельні, миловарні, свічкові й інші. Була лікарня, три училища, приватні пансіони та недільна школа для дітей робітників.
Бахмут утвердився як великий торговельний центр. Двічі на рік він приймав великі ярмарки. Скасування кріпосного права та інвестиції прискорили промисловий розвиток. У 1870-х роках з’явилися скляний і цегельний заводи, а також інші підприємства.
У 1876 році відкрили великі запаси кам’яної солі. Це дало поштовх видобутку і створенню шахт. У 1874 році запрацювала солеварня, яка виробляла до 32 тисяч тонн солі на рік. Згодом акціонерні товариства розвинули соляну промисловість.
У 1897 році в Бахмуті мешкало 19 316 осіб. Більшість назвали українську рідною мовою. Також там жили росіяни, євреї, німці й поляки. Саме в Бахмуті вийшла перша україномовна книга на Донеччині — збірка поезій.
До 1913 року населення зросло до 28 тисяч. У місті працювали дві лікарні, кілька середніх і професійних навчальних закладів, школи й бібліотека. У 1875 році провели водогін, а до 1900 року почали вимощувати вулиці.
Під час періоду УНР у листопаді 1917 року над Бахмутською земською управою вперше на Донбасі підняли синьо-жовтий прапор. Українські партії створювали структури в місті й окрузі. Проте в грудні 1917 року більшовики встановили контроль, і вже в лютому 1918-го створили Донецько-Криворізьку РСР. Українська влада повернулася сюди лише у 1991 році, після проголошення незалежності.
У 1930–1932 роках у Артемівську відбувалися репресії проти вчителів, звинувачених у «українському буржуазному націоналізмі». Арешти й розстріли торкнулися багатьох. Ідентифікованих жертв за 1932–33 роки налічують понад три тисячі.
1 листопада 1941 року Артемівськ окупували німецькі війська. Місто зазнало руйнувань під час оборони й подальшої окупації. Однак знищення сучасного Бахмута під час російської агресії перевищило масштаби минулих руйнувань.
Із травня 2022 року Бахмут опинився у прифронтовій зоні. Російські обстріли регулярно вражали житлову інфраструктуру. До середини серпня наступ уперся саме в цьому напрямку. Інтенсивні «килимові» обстріли руйнували квартали.
З довоєнних приблизно 70 тисяч мешканців у місті залишилося близько 15 тисяч. На початок 2023 року руйнування сягали понад 60%. До травня місто виявилося практично зруйнованим. Наприкінці травня 2023 року Бахмут захопили російські війська.
Багато будівель у місті знищили. У місті залишилися лише поодинокі мешканці. Сотні людей загинули, десятки тисяч були змушені евакуюватися. Руйнування зачепили великі підприємства, зокрема завод шампанських вин і завод кольорової металургії. Російські обстріли фактично знищили життєвий простір міста.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
