Одесі — 611: фестиваль, що відродив пам’ять про справжню історію міста
Ключові моменти:
Фестиваль «Одесі 611» присвячений першій письмовій згадці про Коцюбіїв у 1415 році
На кількох локаціях міста відбулися виставки, перформанси та історичні дискусії
Учасники говорили про багатовікову історію міста, поза імперськими міфами
Подію супроводжували мистецькі акції, екскурсії та майстер-класи
Тему реального віку Одеси останнім часом уважно обговорюють як історики, так і місцеві жителі. Фестиваль «Одесі 611», що присвячений першій письмовій згадці про Коцюбіїв у 1415 році, став ще одним майданчиком для такої розмови. Подію відвідала журналістка Марія Котова — вона поспілкувалася з учасниками, організаторами та гостями фестивалю й зробила світлини для читачів. У центрі уваги опинилися історичні джерела, музейні проєкти, мистецькі перформанси та дослідження, які повертають місту значно глибші корені — поза межами імперських наративів про «молоде місто».
Дерибасівська у день фестивалю виглядала інакше: поміж міським гамором точилися розмови про Коцюбіїв, Хаджибей, стародавні морські шляхи й шість століть історії — факти, про які ще донедавна знали небагато місцевих. Тут і відбувся фестиваль «Одесі 611» — захід, що вже третій рік поспіль збирає істориків, митців, письменників, музейників та всіх, кого турбує автентична історія міста.
Протягом дня на чотирьох локаціях проходили виставки, творчі зустрічі, дискусії, майстер-класи та мистецькі акції. Головною темою стало переосмислення минулого Одеси та повернення до її глибшого коріння.
Кураторка фестивалю Вікторія Кравченко підкреслює: головна мета — нагадати про дату, що має особливе історичне значення.
— Уже третій рік поспіль ми разом із проєктом «Одесі 600» та громадською організацією «Одесі 600+» проводимо фестиваль, присвячений 19 травня 1415 року — дню першої письмової згадки про наше місто, — каже Вікторія Кравченко.
За її словами, фестиваль — не просто серія культурних подій, це великий майданчик для діалогу про історичну спадщину.
— Ми прагнемо показати місто з іншого ракурсу. Саме тому підготували виставки, лекції, дискусії та творчі проєкти, які допомагають подивитися на історію Одеси ширше, ніж у загальноприйнятих офіційних версіях, — додає кураторка.
Особливий інтерес викликала масштабна виставка проєкту «Одесі 600+», розміщена на кількох локаціях. Експозиція розповідає про Коцюбіїв — Хаджибей, розвиток друкарства та культурні процеси, що формували місто задовго до XVIII століття.
— Ми плануємо розширювати цю виставку й показувати її не лише в місті, а й по всій Україні та за кордоном, щоб якомога більше людей дізналися про справжню історію нашого міста, — зазначає кураторка.
Однією з найнеочікуваніших подій став перформанс театру «Лютий». Замість класичної постановки глядачі залучалися до перформативного діалогу — ставали співучасниками художнього виразу.
Режисерка театру «Люти» Галина Джикаєва пояснює: мета не в тому, щоб дати глядачеві готову відповідь, а змусити його думати.
— Перформанс — це не класичний театр. Тут немає завдання буквально все пояснити. Це висловлення, саморефлексія, дослідження теми через дію й емоцію, — каже вона.
Одна з учасниць стояла у вишиванці і пропонувала відвідувачам відрізати частину тканини, якщо вони погоджуються з певними твердженнями про вік міста, нібито Одесі 232 роки. Проте більшість не наважилася на такий крок.
— Сміливості вистачило лише одній жінці, яка відрізала маленький китичок. Багато хто відмовлявся. Люди не хотіли висловити позицію дією, хоча охоче говорили про неї словами, — пригадує режисерка.
Інша частина перформансу торкалася історії Хаджибея: акторка тягнула Дерибасівською важкий мішок, символічний «подарунок імперії», і зачитувала документи про включення міста до складу Російської імперії.
Такі художні образи провокували різні реакції — від подиву до бурхливих розмов.
Фестиваль став простором не лише для розмов про минуле, а й для творчості.
У кав’ярні-книгарні «Паперове життя» та музеї-кав’ярні «Стара Одеса» відбулися майстер-класи з традиційної вибійки — старовинної техніки нанесення орнаментів на тканину.
Майстриня Ірина Чумаченко з Херсона знайомила учасників із ремеслом, яке нині переживає відродження.
— Вибійка — це нанесення малюнка на тканину вручну за допомогою спеціальних штампів. За її допомогою можна прикрашати сорочки, хустки, торби, футболки. Це мистецтво, що залишається у щоденному житті, — каже майстриня.
Особливістю майстер-класу стала екологічна складова.
— Ми принципово не брали нових речей. Учасниці приносили те, що давно лежало без використання. За допомогою вибійки ми давали цим речам нове життя. Це поєднання творчості та турботи про довкілля, — зазначає Ірина.
Завершальним акордом дня стала екскурсія колекцією музею-кав’ярні «Стара Одеса», яку провів засновник музею Петро Манелис.
Його розповідь переносила слухачів на шість століть назад — у часи князя Вітовта, боротьби за чорноморські торговельні шляхи та зародження Коцюбієва.
Саме в XV столітті на березі Чорного моря вже існувало місто-порт, що відігравало значну роль у міжнародній торгівлі.
Одне з найважливіших історичних свідчень — запис відомого польського історика Яна Длугоша: 19 травня 1415 року з Коцюбієва вирушили п’ятнадцять суден із зерном до обложеного Константинополя.
— Ми хочемо, щоб мешканці пам’ятали: історія нашого міста почалася не два століття тому. Одеса має набагато глибші корені, і Коцюбіїв — невід’ємна частина її справжньої історії, — підкреслює Петро Манелис.
У музейній експозиції поряд зі старовинними картами, реконструкціями та архівними матеріалами представлені роботи сучасних художників, які через мистецтво переосмислюють історію Коцюбієва — Хаджибея — Одеси.
Картини, графіка та авторські інтерпретації минулого ніби відкривають двері в іншу епоху — туди, де під шум хвиль формувалося місто, відоме сьогодні по всьому світу.
«Одесі 611» виявився не просто культурною подією. Це була своєрідна подорож у часі, під час якої історія перестала бути сухим переліком дат зі шкільних підручників.
Вона ожила в театральних перформансах, музейних експонатах, художніх полотнах, літературних дискусіях і навіть у візерунках, надрукованих на тканині.
Головний результат фестивалю — він змусив багатьох задуматися: скільки ще невідкритих сторінок приховує історія міста біля моря, якому цього року виповнився вже 611-й рік.
Раніше ми шукали відповіді на питання: Одесі — 200 чи 600 років? Як перестати сваритися через вік Одеси.
Читайте також: Одесі — 611 років: відкрилася виставка про справжню дату народження міста
