Юдеї в різних куточках світу святкують Хануку — свято світла, очищення та перемоги святого над нечистим. Цьогоріч його відзначають з 14 до 22 грудня. В Одесі жінки єврейської громади зібралися на урочисту зустріч, присвячену традиціям, вихованню дітей і пошуку внутрішнього світла в умовах війни. Подія об’єднала кілька поколінь — від малечі до поважних членкинь громади — і перетворилася на простір молитви, навчання, творчості та щирого спілкування.
Чому саме в ці дні свято світла набуває особливого значення і як єврейські звичаї допомагають зберігати надію та згуртованість, запитували у учасниць громади Хабад в Одесі.
Святкування Хануки в Одесі
У ті дні, коли Одеса живе в умовах тривог, перебоїв з електропостачанням і невизначеності, особливо відчувається потреба в теплі — не лише фізичному, а й внутрішньому. Саме цю атмосферу створили жінки громади, які зібралися разом, щоб відсвяткувати Хануку. Для них це більше, ніж релігійна дата: нагода бути поруч, обговорити важливі питання й знайти спокій у спільноті. Захід відбувся у колі жінок і дітей, з частуваннями, творчими майстер-класами та живим спілкуванням.
“Сьогодні ми зібралися жіночим складом нашої громади. За традицією обговорюємо духовні та буденні теми і шукаємо відповіді в Торі. Але на Хануку ми зібралися ширше, з частуванням і з дітками, щоб віднайти світло одне в одній та в самому святі”, — ділиться учасниця громади Хабад в Одесі, Ілана Коваленко.
Такі зустрічі для жінок громади стали невід’ємною частиною життя. У мирні часи це був простір для навчання та спілкування, а нині — ще й джерело психологічної підтримки. У розмовах часто піднімають теми страху, виснаження, відповідальності за родину та майбутнє дітей. Водночас саме тут жінки знаходять сили йти далі.
“У тяжкі часи саме такі зібрання дають нам світло. Можливість поговорити, підзарядитися енергією одна від одної. Ханука — це про віру в диво. Ми віримо, що воно настане, і що мир обов’язково повернеться”, — додає Ілана Коваленко.
Програма святкування була насичена різними активностями. Діти підготували невеликий концерт, жінки взяли участь у майстер-класах з виготовлення ханукальних свічок, робили спільні фото та щиро розмовляли. До Одеси також приїхали равині з інших міст, які розповідали про символіку Хануки та важливість збереження звичаїв. За словами учасниць, цей колектив збирається не лише на свята — традиційні зустрічі відбуваються щопонеділка. Саме вивчення Тори — головне заняття жінок, що допомагає знаходити відповіді під час складних періодів.
“Тора — це свого роду інструкція для життя. Ми купуємо техніку з інструкцією, а життя нам дали без такої книги. Тора допомагає зрозуміти, як жити, діяти і приймати правильні рішення”, — пояснює Ілана Коваленко.
Кожен урок для учасниць — не просто лекція, а процес внутрішнього переосмислення. Після занять теми часто довго відгукуються в думках, змушуючи переглянути власні вчинки й погляди. У кожної — свої питання і відповіді, але спільне відчуття полягає в тому, що ці знання допомагають пережити складні періоди. Через це навчання у громаді має живий і помітний ефект.
Чому жінки святкують окремо
У юдаїзмі є традиція роздільного святкування для жінок і чоловіків. Для стороннього погляду це може здатися незвичним, але самі учасниці пояснюють це як частину духовного порядку. Окремий простір дозволяє зосередитися на власних переживаннях і розмовах — що особливо важливо під час Хануки, свята світла.
“У юдаїзмі існує правило: чоловіки й жінки святкують окремо. Є певні норми, наприклад, не танцювати разом. Але про Хануку скажу так: сьогодні це свято набуло особливої актуальності — це символ перемоги світла над пітьмою”, — розповідає учасниця громади Хабад в Одесі, Нюся Верховська.
Жінки відзначають, що символіка Хануки нині відчувається особливо гостро — коли в місті годинами немає світла, а люди живуть при свічках. У таких умовах історія про невеликий вогник, що не згасає, перестає бути лише метафорою й стає частиною щоденного досвіду.
Виховання дітей в єврейських сім’ях
Говорячи про виховання, жінки постійно повертаються до теми внутрішнього світла. В умовах війни і постійного стресу вони переконані: від внутрішнього стану людини залежить її вплив на інших. У єврейських родинах намагаються не замикатися в власному болю, а навпаки — знаходити сили допомагати, ділитися й підтримувати. Це особливо помітно у матерів, які виховують кількох дітей і не мають змоги довго сумувати.
“Нас перш за все врятує світло всередині. Бажання зробити світ трохи яскравішим, допомагати іншим, не зосереджуватися лише на власному стражданні. Поділитися чимось, підтримати, сказати тепле слово. І, звісно, мої діти — їх у мене четверо, тому сумувати довго просто немає часу”, — каже учасниця громади Хабад в Одесі, Нюся Верховська.
За її словами, у вихованні важливі не стільки слова, скільки власний приклад. Тому в єврейських родинах надають великого значення поведінці батьків — у ставленні до людей, традицій і життя загалом. Навіть за складних обставин батьки показують дітям, що світ не обмежується страхом і тривогою. Це формує внутрішню опору, яка залишається з дитиною на все життя.
“Мої діти народилися в цій громаді. Найперше — власний приклад. Це найдієвіший педагогічний інструмент. Коли дитина бачить приклад і чує слова, приклад приживається краще. А коли слово підкріплене дією — це подвійна сила”, — пояснює Нюся Верховська.
Родинна історія Нюсі Верховської тісно переплетена з єврейською громадою Одеси. Після розпаду СРСР її батьки стали активними учасниками спільноти, повільно повертаючись до традицій, які раніше переважно зберігалися на рівні ідентичності. Для цієї родини єврейська культура — не абстрактна ідея, а щоденна практика: батько проводить уроки у громаді, мати очолює єврейський центр, а Нюся багато років працює в музеї історії євреїв Одеси. Інтеграція в єврейське життя відбувалася поступово й природно; активне відновлення традицій почалося в 1990-х. І навіть сьогодні, попри всі труднощі, громада зберігає свій уклад і передає його новим поколінням.
“Нас так виховували. І в мене, і в мого чоловіка всі в сім’ї — євреї. Тому з раннього віку ми так само виховуємо дітей. Це нелегко, але ми хочемо, щоб традиції й єврейський спосіб життя були в них у крові. Тоді з цим легше проживати щоденність”, — каже Нюся Верховська.
Велику роль у вихованні дітей, за її словами, відіграє сама громада. Тут сім’ї не лише зустрічаються на свята, а постійно спілкуються, дружать і підтримують одна одну. Діти ростуть разом, бачать приклади інших родин і поступово формують власне уявлення про світ. У такому середовищі традиції не нав’язуються — вони стають частиною повсякденного життя. Важливо також, що в громаді поважають особистий вибір кожної людини: ніхто не примушує до почуттів чи шлюбу. Якщо між молодими людьми виникає симпатія, це природно підтримується. Головне — щоб стосунки будувалися на взаємній повазі й щирості. Так формується здорова спільнота, де традиції живуть через бажання, а не через примус.
“Сім’ї спілкуються, дружать, діти разом ростуть. Пізніше вони самі будують свою картину світу. Ніхто нікого не змушує ні в коханні, ні в шлюбі. Якщо хлопець і дівчина підходять одне одному, якщо вони подобаються одне одному — мазл тов, тільки вперед”, — підсумовує Нюся Верховська.
Для жінок єврейської громади Одеси святкування Хануки — не лише релігійний обряд, а й спосіб зберегти внутрішню рівновагу в непрості часи. Через спільну молитву, навчання, дружнє спілкування і виховання дітей вони знаходять те світло, яке допомагає протистояти темряві війни й невпевненості. У єдності громади, любові до дітей і вірі в диво жінки бачать силу, що дозволяє зберігати надію та будувати майбутнє навіть у найважчі періоди.
Раніше ми писали про те, що знають одесити про свято Хануки, а також про те, що таке Ханука і як її відзначають євреї у різних країнах.
Створено за матеріалами: novyny.live
