Про це повідомляє Телеграм-канал «Одеське життя»з посиланням на Одеський обласний Центр української культури.
«До Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України від Одещини вписано елемент «Готування української традиційної страви «Голубці». Культура приготування та споживання голубців»
– повідомляється на сторінці Центру у Facebook.
Голубці – одна з основних страв місцевої кухні Одещини
Голубці готують на всій території області – починаючи з півночі до крайнього півдня. Знання, вміння та практики приготування та вживання голубців широко поширені серед як українців, так і національних громад – болгар, молдован, гагаузів та інших народів, що мешкають в області.
Стаття по темі: Рецепт голубців «по-загнітківськи», які нещодавно внесли до культурної спадщини України
Цікаво, що голубці для Одещини – це не лише «конвертик» із капусти: це разюче розмаїття інгредієнтів та способів подачі та приготування, зазначають у Центрі української культури.
Так, на півночі Одещини – на Кодимщині, під час приготування голубців на весілля, господині групувалися та сідали по колу, за спільною працею співали народні та обрядові пісні та «крутили» голубці до 10 горщиків по 8-10 літрів (на велику кількість гостей) .
Варто зазначити, що подача голубців у Кодимському районі на святах тісно переплетена з традицією клезмерської музики. Так, коли на весіллі «старості» подавали гарячі голубці, клезмери грали особливий фрейлік. А в селі Глибока свої традиції приготування: господині до начинки додають три види м’яса, а гасять голубці обов’язково у томатному соку домашнього приготування.
Вже на півдні Одещини (Бессарабія), в селі Орлівка, голубці називаються «сармале» (від турецького «sarmale», тобто «обмотувати»). Готують їх переважно зі свіжого листя винограду, яке ошпарюють у окропі із сіллю, щоб вони стали м’якими та придатними до закручування. Начинку готують із рису, свинячого фаршу, куди додають цибулю, моркву, зелень і гасять у казані на слабкому вогні.
А у болгарському селі Городне голубці називаються «гушки». Це також пропарене листя винограду, але начинка складається з рису або булгуру, готують їх з додаванням певних трав: кропу, петрушки, м’яти.
Вже сотні років традиційно це друга страва, яка подається у будні, під час посту, а також є обов’язковою складовою святкового столу та ритуальних обідів. Майже кожна господиня має свій рецепт приготування, який переходив у спадок з віку в століття від старшого покоління до молодшого.
Читайте також:
