– Так і не змогла сьогодні заснути з цими клятими ракетами. Тривоги за тривогами. Потім «бахи»… Навіть на лаву сісти не хочу – здається, засну одразу. Не витримую вже, – жаліється жінка своєму супутникові.
– А ми сідати не будемо. Будемо милуватися квітами. У цьому квітні Одеса так розквітла… А про «не витримую» щоб більше не чув. Куди дінемось?.. Все ми витримаємо…
Діалог собі як діалог… А от про квіти такого не скажеш. Бо, здається, це ж диво якесь: всю ніч рашисти «вітали» нас зі святом 10 квітня. І дійсно, тривоги лунали одна за одною. А от пройшлися вулицями міста (це ми в парки ще не зазирнули) – так нема ж куточка без квітів.
Квітне все – сакура, магнолія, бузок і оці тисячі тюльпанів, які стають справжньою живою психотерапією.
Як не придивитися до того квітневого дива, не насолодитися цими рядочками, де квіти усіх відтінків немов намагаються розказати про щось дуже-дуже важливе, надають сил і наповнюють своєю красою?..
Природа намагається – попри війну, попри біль й тривоги – розповісти про головне: життя триває. Он вже на вулицях міста плодові дерева зацвітають. Навіть «не дуже квапливе» Юдине дерево придивляється: може, й мені пора показати усю свою квітучу красу?..
А тим часом забили струменями одеські фонтани. Так, звісно не всі. Працюють фонтани на Театральній площі, у Міському саду. Забив струменями і фонтан на Соборній площі. Маленький фонтанчик біля готелю «Моцарт» теж вже демонструє: «Я – живий!».
Тримаємось!..
Фото авторки
