Ключові моменти:
- Одеському зоопарку потрібна нова модель розвитку, а не лише косметичне оновлення;
- Досвід європейських зоопарків показує — вони можуть стати популярними й фінансово стійкими просторами;
- Сучасний формат передбачає освітню і наукову місію, а не лише утримання тварин;
- Найбільшу загрозу становить не доля тварин, а ризики, пов’язані зі статусом і землею зоопарку;
Досвід Нідерландів для Одеського зоопарку
Останні події навколо Одеського зоопарку спричинили активні суспільні дискусії: сумнівні умови для тварин, питання евакуації та раціонального використання бюджетних коштів. Емоцій вистачало, але бракувало ясного уявлення, яким має бути сучасний міський зоопарк. Саме тому ми звернулися до колишнього наукового секретаря установи, кандидата біологічних наук Сергія Курочкіна — людини, яка працювала над стратегією розвитку зоопарку.
– Коли з’явилося усвідомлення, що зоопарк потрібно змінювати?
– Ще з початку 1990-х стало зрозуміло: потрібно не просто ремонтувати огорожі, а радикально переосмислити функцію і формат закладу, — пояснює Сергій Курочкін. — У 1993 році ця ідея отримала підтримку міжнародного фонду, і навесні 1994 року до Одеси приїхали представники зоопарку Еммена з Нідерландів. Вони ретельно обстежили територію, проаналізували планування й умови утримання тварин. Як результат — концепція поетапної трансформації протягом близько десяти років у напрямку дитячого екологічного центру, що актуальна і сьогодні.
Сергій Курочкін
Історія зоопарку в Еммені — це типовий приклад успішної еволюції. Початково він був невеликим приватним звіринцем площею приблизно 5,5 гектара — зі схожими проблемами, як зараз у нас: обмежена територія, тісні вольєри й застаріла інфраструктура.
У 1970-х розпочалася послідовна реорганізація: площу розширили до 12 гектарів, стали створювати наближені до природних умови для тварин і впроваджувати освітні програми. Зоопарк швидко перетворився на один із найуспішніших у Європі — його відвідували сотні тисяч, а згодом і понад мільйон людей на рік, при тому що населення міста Еммен становить лише близько 100 тисяч.
Нестача простору залишалася проблемою, тож у 2016 році відкрили Wildlands Adventure Zoo Emmen — сучасний комплекс площею понад 22 гектари з новою концепцією. Зоопарк розділили на три великі «світи» — тропіки, савану й арктику — і відмовилися від звичних кліток: відвідувач занурюється у середовище, де ландшафт, вода й рослинність формують простір для тварин і людей. Головний урок Еммена — це не лише архітектура чи гроші, а зміна мислення. Тому досвід Еммена для Одеси має велике значення.
Зоопарк має стати живим підручником
– Якою має бути нова філософія зоопарку?
– Сьогодні важливо відійти від старих уявлень про зоопарк як просто «колекцію» тварин. Сучасний зоопарк — це насамперед освітній і просвітницький простір. Коли в 1994 році до Одеси приїхала директорка Noorder Dierenpark з Еммена Алеїд Ренсен-Оостинг, вона розповіла, що в їхньому закладі щотижня проводиться близько 87 різних освітніх заходів — інтерактиви, тематичні екскурсії, зустрічі для дітей і сімей. Це допомогло збудувати довіру й повагу до тварин і природи, а не підсилювало критику. Саме завдяки такій роботі сучасний зоопарк стає «живим підручником» з екології.
Для Одеси це означає конкретні кроки: наш зоопарк може перетворитися на
- дитячий екологічний центр;
- відкриту наукову платформу;
- місце для співпраці зі школами та університетами;
- простір, де наукові дослідження й популяризація природи стають видимими й доступними.
І найважливіше — це шанс виховувати покоління, що по-іншому ставиться до природи й її збереження.
Приватний чи міський: яким має бути зоопарк в Одесі
– При обговореннях часто кажуть, нібито приватні зоопарки «витіснять» муніципальний. Наскільки це реально?
– Найчастіше відбувається навпаки. У випадку Еммена муніципалітет разом із регіональною владою свідомо обрали шлях перетворення приватного звіринця на загальноміський проєкт, що працює на економіку та соціальне життя. Було створено модель державно-приватного партнерства, де кожна сторона мала свої обов’язки.
Місто надало землю, масштаб і стратегічне бачення; регіон і держава долучилися до фінансування — загальні інвестиції склали близько 200 мільйонів євро; приватні менеджерські практики стали основою ефективного управління. У результаті 2016 року відкрили сучасний парк — приклад співпраці, а не конкуренції.
Цей проєкт став локальним економічним драйвером: понад мільйон відвідувачів щороку, розвиток інфраструктури — готелі, ресторани, сервіси, нові робочі місця. Зоопарк перестає бути лише витратною статтею і стає інвестицією в розвиток міста — так працює сучасна урбаністика.
Уроки Маразлі й Бейзерта: як будувати одеський зоопарк
– Ви часто наголошували, що ідеї сучасного зоопарку в Одесі виникли задовго до їхнього масового впровадження в Європі. Про що йдеться?
– Григорій Маразлі, натхненний європейськими прикладами, прагнув створити в Одесі не просто парк, а комплексний природничий простір, де людина могла б не лише відпочивати, а й вчитися. Ця ідея отримала розвиток на початку ХХ століття завдяки Генріху Бейзерту. У 1914 році він запропонував проєкт, за яким зоопарк ставав частиною ботанічного саду: тварини мали мешкати в умовах, максимально наближених до природних, а бар’єри формувалися рельєфом, водними перешкодами й рослинністю замість ґрат.
У 1920-х Бейзерт намагався втілити ці ідеї на схилах Приморського бульвару — і хоч реалізація була складною, той зоопарк став важливою частиною міського життя. Тобто ще століття тому в Одесі закладалися принципи, які сьогодні вважають стандартом провідних європейських закладів. Це показує: навіть у складні часи зоопарк може бути центром громадського життя, і нині ми маємо шанс повернутися до цих прогресивних ідей.
За тварин можна хвилюватися менше, ніж за землю зоопарку
– Коли говорять про створення координаційної ради, часто бояться, що тварин «перерозподілять» на приватні структури. Чи реальний такий ризик?
– Зоопарк — об’єкт комунальної власності з природоохоронним статусом, і це означає конкретні юридичні обмеження: тварини не можуть бути передані довільно, а всі дії з ними регламентовані законодавчо.
Величний велетень – зубр Султан
Набагато реальнішим ризиком є питання землі та зміни статусу території. Якщо координаційна рада має чіткі правила й статут з міжнародною участю, вона навпаки може стати інструментом захисту: всі рішення — публічні, прозорі й обґрунтовані, а будь-які зміни проходять через фаховий контроль. У такому разі рада — це юридичний і науковий «щит», що захищає зоопарк від хаотичних і комерційно мотивованих рішень.
Світова практика також показує: рух тварин зазвичай відбувається не від держави до приватних парків, а навпаки — приватні установи часто передають тварин державним закладам, оскільки останні мають більшу довіру та можливості для наукової роботи. Тож питання «хто кому передає» варто розглядати у ширшому контексті довіри й компетенцій.
Сергій Курочкін з юними шанувальниками природи
– Є ще страх щодо можливої забудови землі зоопарку…
– Це справжня й обґрунтована тривога. Саме тому важливо, щоб будь-які зміни проходили через відкриті процедури та фаховий нагляд. Правильно сформована координаційна рада з міжнародною участю робить сценарії забудови чи зміни цільового призначення вкрай малоймовірними: додаткові рівні контролю й прозорість рішень підвищують захист території.
Раніше повідомляли, що у міській раді Одеси обговорили майбутнє зоопарку — дискусія вийшла гострою: учасники сперечалися про умови утримання тварин, їхню загибель і можливу релокацію.
Нагадаємо й про Протест проти зоопарку: на Біржовій площі в Одесі знову вимагали змін
Читайте також: Одеський зоопарк у центрі конфлікту: тварин вивезуть, а землю забудують?
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
