Страх за життя іншої людини сильніший за свій
Леонід Ілліч не соромиться згадувати, як під час пологів дружини 2004 року не зміг піти і здати кров. Він ладен був віддати будь-які гроші за те, щоб оминути цю обов’язкову для всіх майбутніх батьків процедуру. Тоді страх виявився сильнішим і переміг. Але вже за рік, коли до реанімації потрапив один з родичів, Леонід Ілліч навіть не зрозумів як, але він пішов і вперше здав кров.
Леонід Іванишко
– Загроза життю іншої людини – це найкращі ліки від свого страху, – каже Леонід Іванишко. – Все відразу змінюється, і тобі здається, що у полоні страху раніше був хтось інший, а не ти. І донація крові вже виглядає зовсім по-іншому. Ти приборкав свої страхи заради життя людей, які потребують допомоги.
За рік Леонід Іванишко знов прийшов на станцію переливання. Навіть сам не помітив, як втягнувся. Коли у справах бував у різних містах України, йшов на місцеву станцію переливання крові і пропонував свою допомогу. Лікарі із радістю приймали донора, тому що кров та тромбоцитарна маса завжди потрібні, особливо для підтримки онкохворих. Запоріжжя, Северодонецьк, Івано-Франківськ – у цих містах здавав кров Іванишко. Лише одного разу в Києві йому відмовили через низький рівень гемоглобіну.
Леонід Іванишко здавав кров понад 100 разів
Родина донорів
Лише коли сам став донором, Леонід Ілліч дізнався, що його батько теж здавав кров. Це передалося й йому на якомусь генетичному рівні. А потім сини Анатолій та Андрій теж стали донорами.
– Вони чимось нагадували мене – і в них були певні побоювання, але, як і я, сини впоралися, – згадує Леонід Ілліч. – Андрій працює з дитячою обласною лікарнею, де завжди дуже потрібна тромбоцитарна маса. І взагалі – який страх може виявитися сильнішим за бажання рятувати людей? Кожного дня є нові поранені – військові та звичайні люди. Страхи відступають, коли розумієш, що одна донація крові дозволяє врятувати аж три життя. Це дуже важливо пам’ятати під час війни.
Автор фото: Катерина Волянська
