Стався цей спалах масової дрібної крадіжки в магазині «Єва», розташованому в Сіті Центрі на вулиці Давида Ойстраха, 32. Був початок вересня, після нещодавніх російських обстрілів світло відключали за графіками досить часто.
Одне з таких відключень застало мою дружину в цьому, переважно жіночому, магазині, більша частина асортименту якого – товари для краси, чистоти та гігієни.
Вікон у тому приміщенні немає, коли електроенергію вимкнули, все занурилося в напівтемряву. За кілька хвилин увімкнулося аварійне живлення. У магазині знову з’явилося, нехай і приглушене, світло, запрацювали каси. Але не рамки на вході.
Тих кількох хвилин напівтемряви вистачило для того, щоб півдюжини покупців (це тільки ті, яких побачила моя дружина) щось прихопили з полиць, сховали хто де міг і з гордим розчарованим виглядом пішли з магазину.
Персонал уже в курсі, схоже, такої поведінки відвідувачів. Співробітниці, коли зникло світло, одразу кинулися, хто до дверей, хто в зал. Але встежити за всіма і проконтролювати – не змогли. Оглядати особисті речі вони не мають права, просити про це – потрібен привід, а пікаючі рамки, що привід створюють, без електрики на працюють.
Та пара хвилин безкарності перетворила багатьох на злодіїв. І від цілковитого беззаконня, виходить, стримують зараз нас зовсім не совість і порядність, а лише загроза викриття.
Не надто приємне відкриття під час війни, коли, щоб перемогти ворога, зберегти свою свободу, честь і гідність, треба об’єднуватися і допомагати один одному, а не опускатися до дрібного злодійства.
До речі, згадується початок війни, коли за такі «пустощі» злодюжок прикручували скотчем до дерев. Тоді мені було шкода тих людей. Не хочеться повторення таких виховних заходів і зараз. Але ще краще, щоб ми не створювали приводів для них.
