Близько 10% населення світу становлять люди з інвалідністю, які активно навчаються, працюють та подорожують. Тому інклюзивний туризм є одним із найдинамічніших напрямків розвитку у світі. Забезпечити комфорт під час подорожі для такої категорії людей означає не просто встановити пандус або зробити пляжний спуск із нахилом. Важливо, щоб людина могла самостійно або з мінімальною підтримкою дістатися до моря, скористатися роздягальнею, душем, відпочити на пляжі та отримати зрозумілу інформацію про послуги. Безбар’єрність має охоплювати всю курортну інфраструктуру, а не лише окрему локацію.
В Одесі працюють два інклюзивні пляжі: муніципальний на 11-й станції Великого фонтану та «Безмеж» на території пляжу «Дельфін». Обидва оснащені пандусами, спеціальними смугами для пересування, туалетами й душовими, адаптованими для людей з інвалідністю, а також медпунктами й укриттями. Проте для повної доступності потрібен системний підхід – від громадського транспорту та тротуарів до набережної, пляжу і води.
Експерти Громадської Спілки «Ліга Сильних» проаналізували іноземний досвід безбар’єрності на курортах. Розглянемо, які практики працюють у європейських курортних містах і що з них можуть запозичити одеські пляжі.
Кастельйон-де-ла-Плана, Іспанія: доступ від транспорту до моря
Кастельйон-де-ла-Плана став прикладом, як впровадити інклюзивність у середземноморському міському просторі, поєднуючи модернізований транспорт та доступність пляжів. У місті розробили Стратегічний план доступності, який передбачає поступове усунення архітектурних бар’єрів. Також створили Муніципальну раду соціального добробуту, до якої увійшли представники організацій людей з інвалідністю.
Пляжі обладнані жорсткими дерев’яними настилами, що ведуть майже до води. Там є адаптовані роздягальні, душові, а людям з інвалідністю безкоштовно надають амфібійні крісла для купання. Прибережна зона, зокрема Playa del Pinar, має сертифікат за найвищим іспанським стандартом універсальної доступності UNE 170001. На пляжі працюють асистенти-рятувальники, які допомагають користувачам амфібійних крісел безпечно заходити у воду.
Юрмала, Латвія: туристичний магніт завдяки мережі доступних пляжів

Юрмала інтегрує безбар’єрність у стратегію розвитку курортного міста. Транспорт, архітектура, інформація та туристична інфраструктура пристосовані до потреб маломобільних. Представників організацій людей з інвалідністю залучають до планування міських проєктів.
Місто створило одну з найкращих мереж доступних пляжів у Балтії, зокрема в районах Каугурі та Яункемері. Узбережжя обладнали довгими дерев’яними настилами, з зонами відпочинку, роздягальнями та душовими адаптованої висоти. Безкоштовно надають спеціальні амфібійні крісла для купання. Усі залізничні станції, що ведуть до курортів, оновлюють, а міський автобусний парк повністю адаптований під інклюзивні стандарти.
Правила безбар’єрності контролюються Обов’язковими правилами самоврядування Юрмали та Латвійським будівельним кодексом. Місто фінансує роботу сертифікованих асистентів-рятувальників, які допомагають людям на кріслах безпечно зайти у воду і вийти з неї.
Юрмала також робить акцент на інформаційну доступність. Використовують тактильні карти, навігацію шрифтом Брайля, тактильну плитку, звукові сигнали на пішохідних переходах і контрастні інформаційні табло. Туристичний маршрут не обривається на вході до пляжу — людина отримує зрозумілу інформацію і рухається містом від вокзалу або зупинки до пляжу.
Ловран, Хорватія: доступність навіть на складному рельєфі

Ловран – невеликий курорт на Адріатичному узбережжі з населенням близько 4 тисяч. Незважаючи на складний рельєф, місто створює безбар’єрний простір. На 12-кілометровому променаді ім. Франца Йосифа I ліквідують історичні бар’єри. Скелясті ділянки зі сходами доповнюють пологими рампами з безпечними поручнями. Це відкриває доступ для людей на кріслах колісних і старших із ролаторами.
Пляжі міста мають унікальний дизайн. Адаптація відбувається за міжнародними критеріями «Блакитний прапор». На головному міському пляжі Кварнер облаштували пологу залізобетонну рампу з безпечним покриттям для спуску у воду, адаптовані душові та вбиральні, а також безкоштовно видають амфібійні крісла-колісні типу Aquatic з супроводом рятувальників.
Інформаційна доступність у середньовічному центрі Ловрана реалізована через Туристичний інфоцентр і спеціальні посібники. Історичні пам’ятки – церква Святого Юрія, середньовічна вежа – мають вивіски з високою контрастністю, піктограмами, текстом Easy-to-Read та дублікатами шрифтом Брайля. Це допомагає орієнтуватися людям із порушеннями зору.
Що можуть запозичити українські курорти?

Досвід цих міст доводить, що доступність пляжу — це не лише пандус. Українським курортам слід розглядати безбар’єрність як комплексний маршрут – від транспорту до води. Важливо враховувати різні потреби: не лише користувачів інвалідних колясок, а й людей із порушеннями зору, слуху, аутизмом, людей старшого віку та батьків із візочками.
Ще один ключовий момент – залучення людей з інвалідністю до процесу планування та проєктування. Це допомагає переконатися, що рішення дійсно зручні у використанні.
Громадська Спілка «Ліга Сильних» рекомендує застосовувати системний підхід до безбар’єрності. Вони розробили Примірну модель місцевої програми доступності – інструмент для громад, який допомагає перейти від поодиноких ініціатив до системної політики безбар’єрності. Для Одеси та інших курортів регіону це означає розширений погляд на доступність як мережу просторів і маршрутів для всіх.
Фахівці вважають, що безбар’єрність має стати частиною бренду громади. Це підтримує залучення інвестицій, підкреслює статус демократичної держави, допомагає активній інтеграції людей, дає змогу старшим залишатися самостійними й забезпечує гідне життя захисникам країни.
Всі ці практики можуть стати основою змін і для українських прибережних регіонів. Такі рішення враховані в Примірній програмі доступності, яку розробляє «Ліга Сильних». Вона спрямована на системну роботу громад над доступністю простору та послуг для кожного.
Розробка програми проходить за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», фінансованої урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

