До того, як зносити, треба спитати в одеситів, – протестуючі
Організатор акції одеський журналіст та громадський діяч Леонід Штекель заявив, що пам’ятники та вулиці, які підпадають під деколонізацію, є невід’ємною частиною історії Одеси. За його словами їх знесення рівнозначне знищенню міської культурної спадщини:
«Я вважаю, що ті люди, які зазначені в списку зносу пам’ятників і знятих з назв вулиць, ці люди є гордістю Одеси. Вони ті, хто створив сьогоднішню Одесу, її аромат, її культуру, її історію. І якщо ми зносимо їхні пам’ятники і назви вулиць – ми вбиваємо Одесу».
Як стверджують протестувальники, вони вже направили свої петиції до ОВА та ЮНЕСКО.
Штекель також наголосив на своєму категоричному несприйнятті знесення пам’ятників видатним діячам російської культури, таким як Пушкін, Бабель, Висоцький, і перейменування вулиць, названих на честь Бабеля, Паустовського, Ільфа і Петрова, Жванецького. За його словами, переважно рішення про такі зміни ухвалюються без врахування думки громадськості:
«Коли ми щось зносимо, потрібно обов’язково вислухати думку міста. Це суто радянська практика – за спиною людей перейменовувати вулиці. У Радянському Союзі п’ять разів перейменовували нинішню вулицю Преображенську. Ну, це ж просто шкода і шкода до відношення до дійсності».
У протестуючих комплекс меншовартості, – представник ОВА
Член робочої групи з питань деколонізації Одеської обласної військової адміністрації Артем Карташов має протилежну думку щодо питання знесення пам’ятників та перейменування вулиць. Він зазначає, що для багатьох людей в Одесі видатними є саме ті, хто жив у Москві або Росії та прославляв російську і радянську культуру, що є свідченням певного комплексу меншовартості:
«Так сталося, що для людей, які сьогодні виступають проти перейменування, «великими» є ті, хто жив у Москві, жив у Росії, все життя присвятив російській або радянській культурі, і лише згадував десь Одесу. Це ознаки меншовартості, коли люди чіпляються за тих, хто з метрополії згадав Одесу і щось про неї написав».
Карташов також висловив свою позицію щодо літературних постатей, таких як Бабель та Пушкін, наголошуючи на темних сторонах їхніх біографій:
«В їхній біографії є такі плями, криваві або чорні, які не дозволяють їх залишити в публічному просторі. Наприклад, Бабель приєднався в 1937 році до боротьби з так званими врагами народу. Якщо говорити про Пушкіна, то він був імперським пропагандистом. Так, він писав про Одесу, однак залишати в публічному просторі цю людину ми не можемо, бо зараз для цього є чіткі критерії».
Карташов також підкреслив, що деколонізація має на меті не просто перейменування, а відновлення історичної справедливості, замінивши міфологізовані постаті на тих, хто дійсно зробив вагомий внесок у розвиток української культури.
Читайте також: