Народився Олексій Данченко в Ялті 1904 року в родині моряка. У 15 років він закінчив ремісниче училище і здобув кваліфікацію слюсаря-механіка. Свою морську кар’єру Данченко починав кочегаром і матросом на суднах торгового флоту. Закінчивши судноводійський факультет Одеського морського технікуму, він здобув професію штурмана, а потім став капітаном, плавав на суднах ЧМП.
Під час Другої світової війни Данченко командував водними перевезеннями, брав участь у бойових операціях у Севастополі, Новоросійську та Керчі. Влітку 1941 року під час вибуху міни на теплоході «Ленін», на якому евакуювалися одесити, загинула дочка Данченка, в живих залишилися тільки дружина і син.
До кінця війни Данченко обійняв посаду начальника Одеського порту, отримав звання генерал-директора морського флоту III рангу. Він буквально піднімав Одеський порт із руїн. Під його керівництвом ЧМП стало однією з найбільших судноплавних компаній світу. З його ініціативи і під його керівництвом поступово виріс Іллічівський (Чорноморський) порт, він стояв біля витоків створення порту Південний, займався реконструкцією судноремонтних заводів.
Крім того, за пропозицією Данченка було побудовано трамвайну лінію від Чорноморки до Сухого лиману, нову шосейну дорогу з Одеси до Іллічівська через Таїровський житловий масив. До речі, поява на Сухому лимані великого морського порту — також заслуга Олексія Данченка.
Одесит залишив яскравий слід в історії світового торгового флоту. Наприклад, щоб не було холостих пробігів на зворотному шляху, він першим почав завантажувати нафтоналивні танкери зерновими вантажами. Цей метод взяли на озброєння англійці, і сьогодні він широко використовується на морському транспорті в усьому світі.
Олексій Данченко помер у жовтні 1983 року в Одесі і похований на Другому Християнському кладовищі.
Джерела: оdessa-memory.info, Вікіпедія
