Переїзд з Петербурга до Одеси
Ольга Благовидова народилася 1905 року у Петербурзі. У десятирічному віці разом із сім’єю вона переїхала до Одеси. Навчатися грі на фортепіано дівчинку віддали у чотири роки. В Одесі Ольга продовжила навчання музиці у професора Н.В. Чегодової, а 1921 року вступила на вокальне відділення Одеського музично-драматичного інституту до педагога професора Юлії Рейдер. Перший успіх прийшов після виконання у студентській виставі оперної партії Любаші у «Царській нареченій» Н.А. Римського-Корсакова.
Після закінчення інституту Ольга Миколаївна стає помічником Ю.А. Рейдер і паралельно виступає із концертами. У її програмі – твори російських та українських композиторів.
1928 року Ольгу Благовидову запрошують до стажерської групи Великого театру в Москві. Того ж року дебютантка успішно виконує партію Поліни в опері Чайковського «Пікова дама», готує відповідальні партії в інших операх, виступає в концертах як камерна виконавиця.
Після закінчення стажування у 1931 році молоду співачку запросили до Тбіліського театру опери та балету. Але через півтора роки надійшло запрошення до оперної трупи Одеського театру. Благовидова його відразу ж приймає та повертається до міста своєї юності, до улюбленого педагога, до друзів.
У тридцяті роки Ольга Благовидова успішно виконувала в Одеському театрі партії Кармен в однойменній опері Бізе, Азучени («Трубадур») та Ульрики («Бал-маскарад»), Одарки («Запорожець за Дунаєм») та Терпелихи («Наталка-Полтавка»), та ін. Усього близько тридцяти оперних партій значилося в її репертуарі. Активною та успішною була і концертна діяльність співачки. Із сольними концертами вона гастролювала у всіх великих містах України та Росії.
У 1937 році участь у Першому Всесоюзному конкурсі вокалістів приносить молодій співачці першу премію та звання лауреата.
Творча діяльність під час війни
Час розквіту творчого життя співачки співпав із тяжкою травмою в особистому житті. У 1937 році чоловіка О. Благовидової Бориса Цомакіона було заарештовано і засуджено. Відбував вирок у Красноярському краї. Після визволення викладав у Красноярському педагогічному інституті.
У роки Другої світової війни Благовидова виступала перед бійцями у складі фронтових бригад. Відразу після звільнення Одеси разом з евакуйованою оперною трупою співачка повернулася до рідного міста і очолила вокальну кафедру Одеської консерваторії. Але до кінця війни продовжувала виїжджати на фронт із концертами для бійців.
1946 року Ользі Благовидовій було надано високе звання народної артистки України. Через два роки співачка залишила сцену та повністю присвятила себе педагогічній діяльності. Майже три десятиліття, до кінця 1975 року, керувала заснованою нею кафедрою сольного співу в Одеській консерваторії. На згадку про неї на будинку по вул. Княжої, 21, де жила видатна співачка, встановлено меморіальну дошку.
Кращі співаки навчалися у Благовидової
Спираючись на найкращі національні традиції, Ольга Благовідова створила свою школу оперного вокалу. Методика та педагогічна майстерність Благовидової, за визнанням авторитетних фахівців, анітрохи не поступалися світовим знаменитостям. Серед учнів школи Благовидової — визнані майстри сцени, талановиті виконавці, переможці найпрестижніших вокальних конкурсів: Белла Руденко, Зоя Христич, Микола Огренич, Людмила Шемчук, Олександр Ворошило, Іван Пономаренко та багато інших.
Наталія БРЖЕСТІВСЬКА
Читайте також:
