В Одеській області, зокрема в Придунайському краї — у дельті Дунаю серед лиманів, плавнів, озер і прибережних екосистем — сформувався один із найцінніших комплексів водно-болотних угідь не тільки України, а й усієї Європи. Ці природні системи забезпечують існування тисяч видів рослин і тварин, регулюють місцевий мікроклімат, акумулюють вологу, пом’якшують наслідки посух і слугують важливими оселищами для флори й фауни, а також основою традиційної господарської діяльності місцевих громад, включно з територіями навколо Одеси. Про це зазначив заступник директора з наукової роботи Дунайського біосферного заповідника Максим Яковлєв.
Нині водно-болотні угіддя Придунайського регіону (як і більшість інших ВБУ в Україні) зазнають швидкої деградації й втрачають свої природні функції. Маленькі річки регіону фактично зникли внаслідок їхньої трансформації та деградації. Однією з найсерйозніших екологічних проблем є значний перерозподіл стоку Кілійського гирла Дунаю, що триває з XX — початку XXI століття. Якщо на початку XX століття частка стоку Кілійського гирла становила близько 72 %, то в другій половині XX століття знизилася до 58–52 %, а в останні десятиліття впала нижче за 50 %. Сучасні оцінки показують, що щорічні втрати води для Кілійського рукава сягають близько 40 км³ — обсягу, який можна порівняти з кількома річними стоками великих українських річок разом узятих.
Однією з головних причин такого зміщення стоку стало масштабне гідротехнічне втручання: зокрема зведення струмененаправляючої дамби на мисі Ізмаїльський Чатал, яка суттєво звузила природну ширину Дунаю в точці його розгалуження. Паралельно відбулися зміни внутрішньорічного розподілу вод: у періоди межені Кілійський рукав пропускає дедалі менше води, що критично впливає на живлення плавнів, дрібних рукавів і заплавних озер. Це питання неодноразово піднімали, зокрема фахівці Дунайського біосферного заповідника, на державному рівні, але воно досі не вирішене.
Наслідки для української частини дельти мають широкий і багатовимірний характер. Понад 80 тис. га водно-болотних угідь піддаються деградації: втрачаються судноплавні глибини, відмирають дрібні рукави, погіршується обмін води в системі озер і лиманів, а солоні води проникають усе глибше в дельту.
Додатково ситуацію загострюють кліматичні зміни, що особливо відчутні на півдні України. За останні десятиліття тут фіксується стійке підвищення середньорічних температур, збільшення тривалості та інтенсивності літніх посух, зменшення опадів у теплий період і порушення сезонних ритмів. У поєднанні зі зниженням водності Дунаю це спричиняє процеси, характерні для напівпосушливих територій — опустелювання. Падіння рівня ґрунтових вод, пересихання плавнів, деградація лук і засолення ґрунтів призводять до втрати природної рослинності, зниження біопродуктивності ландшафтів і подальшого скорочення площ водно-болотних угідь. Раніше ці ВБУ виконували роль «акумуляторів вологи» й природних буферів, але зараз поступово втрачають здатність протистояти посушливим явищам, що, у свою чергу, збільшує регіональні кліматичні ризики в Одеській області та околицях Одеси.
Отже, збереження водно-болотних угідь Придунайського регіону неможливе без відновлення природного гідрологічного режиму, дотримання прибережних захисних смуг, впровадження екологічно орієнтованого управління та активного міжнародного діалогу щодо використання водних ресурсів Дунаю.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
