Погляди Івановської на мовну політику в Україні
Як зазначила Уповноважена із захисту державної мови, українська повинна звучати та діяти повсюди – від мобільних пристроїв до глобальних платформ.
Вона пояснила, що це питання не лише зручності, а також ідентичності та конкурентоспроможності.
“Ми відчуваємо повагу до всіх мов національних меншин, та одночасно будемо чітко й послідовно формувати єдине україномовне середовище – як важливий пріоритет у сфері безпеки, інтеграції та гуманітарної політики”, – заявила мовний омбудсмен.
Вона також зауважила, що “необхідно усунути дисбаланс у законодавстві“.
“Зокрема, слід скасувати спеціальний статус російської мови, оскільки в умовах збройної агресії РФ це стає не лише засобом спілкування, але й інструментом дестабілізації”, – підкреслила Івановська.
Вона додала, що конституційна модель мовної політики має бути узгоджена:
- з реаліями війни;
- з прагненням українського суспільства до справжньої мовної рівності, без колоніального спадку.
“Усі ці напрями об’єднує головне: мовна політика повинна бути впевненою, але не авторитарною; послідовною, але чутливою до контексту; державною, але відкритою до співпраці з громадянським суспільством”, – вважає експерт.
На її думку, потрібно “покласти край хибному протиставленню між ‘м’якою силою’ та ‘силовим тиском'”.
“Успішна мовна політика – це баланс між вимогами та підтримкою“, – відзначила Уповноважена із захисту державної мови.
На завершення Івановська нагадала, що “в умовах повномасштабної війни українська мова перестала бути просто формальною нормою – вона стала щирим вибором мільйонів людей”.
Вона також зазначила, що для багатьох громадян “перехід на українську був не звичайним актом солідарності, а глибоким жестом самоусвідомлення”.
“Русифікація, якою б вона не була, не має ані культурної, ані моральної підтримки. Ми навчились бачити у власній мові не обмеження, а ресурси світогляду, які є частиною національної безпеки”, – підсумувала мовний омбудсмен.
Що таке “особливий статус російської мови”
Відповідно до статті 10 розділу I Конституції України, застосування мов в Україні гарантується Конституцією та визначається законом.
У цій статті зазначається, що:
- державною мовою в Україні є українська;
- держава підтримує вивчення мов міжнародного спілкування.
Держава також забезпечує належний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя країни.
Водночас зазначається, що “в Україні гарантується вільний розвиток, застосування і захист російської та інших мов національних меншин“.
Отже, йдеться саме про таку згадку російської мови в Конституції України.
Раніше, у липні 2021 року, питання згадки російської мови у Конституції коментував Конституційний Суд України.
“Незважаючи на те, що у цій статті з усіх мов з національною меншинною статусом виділено лише російську, це не свідчить про надання їй Конституцією України особливого юридичного статусу“, – зазначила Велика палата КСУ.
Судді підкреслили, що це суперечило б “принципу заборони дискримінації в такій площині юридичного регулювання, як національний режим розвитку, використання й захисту мов національних меншин”.
Варто відзначити, що відповідно до статті 154 розділу XIII Основного Закону, проект змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради президентом або не менш як третиною народних депутатів від конституційного складу парламенту.
При цьому в статті 157 зазначається, що Конституцію України неможливо змінити в умовах війни або надзвичайного стану.
