Так, так, ми ж читаємо-слухаємо поради, тому знаємо: у спеку треба одягатись у щось світле, аби не «приваблювати» до себе оте спекотне сонечко. А ще бажано, аби одяг був з натуральних тканин, не тісний. Та щоб закривав шкіру… Ой, скільки корисних порад!
– От тільки не кажи мені за моду! Що є – те й одягаю!
Так літня жінка відреагувала на слова своєї подруги, яка (ясно, все знає, бо ж читала, радилась, вивчала) спитала по-одеськи відверто:
– Що ти на себе сьогодні одягла? На тобі все ж штучне! Ти ж мокра вся, он як спітніла! Хто таке у спеку одягає?! До того, таке вже не носять! Не модно!..
Так, звісно, не в моді справа. Але інколи таки вражає оте розмаїття одягу в спекотній Одесі.
– Це манекен чи жива істота?! – серйозно питає інша жінка на ринку.
Питає, придивляється здивовано, потім заспокоюється: таки манекен.
Виносе тихий «вердикт»:
– Ну що й з того, що я здивувалась? Іноді таке на вулицях міста побачиш – ніякі манекени у зрівняння не йдуть…
Сподобалась мені відповідь перехожого на цей монолог жінки, яка, до речі, просто висловлювала свої враження вголос:
– Невже вам не все одно, як люди одягнені?.. Інших проблем немає?
Звісно, є… Але такі вуличні «картинки» – це ж наш час: воєнний, тривожний, а ще – спекотний. Чи з літньою грозою… Чи з тривогою у душі, яка іноді зашкалює…
От і бачиш, як одна людина «дотримується усіх правил»: капелюх (іноді навіть суміщений з парасолькою від сонця і дощу) на голові, все натуральне, нічого не тисне… А от інша, здається, щось зовсім «переплутала»: чи то літо з його «постійним» за тридцять, чи то осінь вже на дворі…
– Влітку всі так незвично одягнені, – ділиться думками інший перехожий.
Незвично – це як?.. Для кого незвично в наші, м’яко кажучи, незвичні часи?..
Скоріше – різноманітно…
Фото авторки
