Ознаки, що ви живете не своїм життям
- Ви постійно відчуваєте втому і роздратування без очевидної причини.
- Ваші досягнення не приносять радості, а скоріше – полегшення (“нарешті закінчилось”).
- Ви відчуваєте, що вас ніхто не розуміє, навіть найближчі люди.
- Вибір у житті визначають інші: батьки, друзі, соціальні очікування.
- Рішення приймаються заради “треба”, а не заради “хочу”
- Зранку важко прокидатися не тому, що не виспався, а тому, що не хочеться в цей день
- Ви часто ставите собі питання: “Це все?”
- Ви часто мрієте про зовсім інше життя, ніж те, яке маєте.
“Наче все на місці. Робота є. Друзі є. План на вихідні – є. Але щось не так. Інколи воно приходить тихо – відчуттям, що живеш у чужому сценарії. Що вибори, які колись здавалися логічними, вже не твої. Що мрії давно запаковані у коробку з написом “колись”. А життя – ніби серіал, який дивишся не з цікавістю, а з обов’язку”, – розповідає експерт.
Чому так відбувається
Більшість із нас ще в дитинстві вчаться відповідати чужим стандартам – “бути хорошим”, “здобути престижну освіту”, “створити правильну сім’ю”. Поступово ми настільки привчаємося до зовнішніх очікувань, що перестаємо чути свої справжні бажання. І починаємо почувати себе нещасними.
“І тоді з’являється запитання: “А як почати жити по-справжньому?” Не обов’язково одразу все ламати. Але можна зробити перше, дуже чесне – зусилля: почати слухати себе. Не той голос, що каже “будь як усі”, а той, що шепоче щось тихеньке, щире й трохи лякаюче. Запитати: “А що я хочу насправді?”,”Що мені дає енергію?”,”А що я б робив, якби ніхто мене не оцінював?” – радить коуч.
Що робити у такій ситуації?
Зупиніться і поставте собі чесні питання:
Що я насправді хочу? Чиї мрії я зараз здійснюю?
Поступово повертайте контроль:
Маленькі зміни (хоч би вибір власного хобі) поступово приведуть до більших.
Не бійтеся конфліктів:
Обирати себе – це нормально. Хто справді вас цінує, залишиться поряд.
Пошукайте підтримку:
Психотерапевт або коуч може допомогти розібратися, де саме ви зрадили себе.
Навчіться говорити “ні”:
Чітка відмова там, де вас нав’язують інші очікування, – перший крок до свободи.
“Жити не своїм життям – це як носити чужий одяг. Вам незручно, виснажливо, дискомфорт. Повернення до себе починається з чесної розмови з собою про справжні бажання. Жити своїм життям – це не про грандіозні зміни. Це про повернення до себе. Маленькими кроками. З турботою. Без крику. Але з правдою”, – резюмує Віталій Курсік.
