Захоплювався робототехнікою і знав три мови
У два роки Боря майстрував із коробок космічні кораблі. Тоді ж почав вивчати англійську мову. У п’ять років захопився винахідництвом і почав опановувати німецьку. А в п’ятому класі взявся вивчати китайську.
Батьки записали Борю в гурток робототехніки та програмування. Будучи підлітком, він, уже знаючи досконало кілька мов, окрім програмування, вивчав макроекономіку та юриспруденцію.
Вигадував прилади для слабозорих і додатки для смартфонів
Учень 8-го класу Приморського ліцею 14-річний Борис Чубін взяв участь у Національному конкурсі соціальних проектів. Він представив свою розробку приладу для незрячих людей — iHelp. Пристрій, що нагадує годинник із вбудованою системою GPS, мав допомогти людям із порушенням зору орієнтуватися в просторі: попереджати про перешкоди, визначати сигнал світлофора, розпізнавати номінали купюр, прокладати маршрут і за допомогою голосового сигналу повідомляти, де перебуває пішохід. Передбачалася і тривожна кнопка: щоб у разі небезпеки можна було викликати екстрені служби.
За цю розробку, представлену на конкурсі «Інноваційний прорив», Бориса Чубіна визнали найкращим автором молодіжного проекту. Київські розробники пообіцяли взятися за підготовку пробних зразків. А юному автору запропонували пройти стажування в бізнес-школі США і представити свою роботу в Кремнієвій долині.
Другою розробкою Бориса став додаток для смартфонів, що допомагає в роботі садівникам.
Ще один проєкт — соціальна мережа для сліпих і людей з вадами зору з голосовим управлінням і одночасним перекладом мовою користувача. Людям усього світу вона надавала можливість знайомств, аудіобібліотеку, аудіомагазин, різноманітні клуби.
Проєкт був представлений на конкурсі SAGE-2014 і приніс автору ще одну перемогу.
На проект для захисників коштів не знайшлося
У 2014 році, продовжуючи навчання в ліцеї, Боря вступає до юридичного коледжу. Займається там заочно. Водночас його запрошують навчатися в елітну німецьку гімназію, що спеціалізується на експериментальному навчанні, — з можливістю працювати в лабораторіях, за підтримки провідних німецьких університетів. Адміністрація гімназії надала Борису грант на навчання й організувала проживання в приймаючій сім’ї. Але він відмовився.
П’ятнадцятирічний винахідник вважав своїм обов’язком зробити все, щоб допомогти українським воїнам. І був переконаний, що за сучасного розвитку технологій Україні слід серйозно переглянути концепцію озброєння та обороноздатності.
Борис почав розробляти прилад, здатний зменшити людські втрати під час наступів. Для нового винаходу він використовував знання в галузі медицини, географії, топографії, фізики, математики, логіки, військової справи. Пристрій мав визначати позицію противника та напрямок наступу. А також — дислокацію кожного українського солдата: у разі поранення прилад мав передати дані спецканалами зв’язку для висунення мобільної швидкої допомоги.
Цей проєкт Борис розробляв спільно з військовими фахівцями. Прилад міг би бути готовий за півроку. Але фінансування на ці цілі, ймовірно, не знайшлося.
Про форум школярів і «некерованих депутатів»
Семиразовий чемпіон України із соціальних інновацій, переможець престижних конкурсів Малої академії наук, у школі своїми успіхами Боря не хизувався, згадує його класний керівник Елла Гаврюшенко. Дотепний, веселий, з купою друзів, він завжди був готовий допомогти хлопцям, і, звісно, давав списати.
Водночас вважав, що успіхів може досягти кожен. Просто для цього потрібно займатися.
І разом зі своєю командою створив Форум соціальних проектів серед учнів Одеси. Вчили тут безкоштовно. Нове креативне покоління викладачі готували на волонтерських засадах. Учнями проєктних менеджерів, фінансових аналітиків, програмістів стали підлітки 13-17 років. Саме вони в недалекому майбутньому мали домогтися прориву України в усіх галузях: від відкриттів у сфері IT — до винаходу нових ліків.
У 15 років Борис розробив проект «Як керувати некерованими депутатами». Планував, ставши дорослим, балотуватися до Верховної Ради і боротися з корупцією.
Закінчивши школу, він вступив одразу до двох вищих навчальних закладів: до Одеської юридичної академії та Одеського економічного університету. До того ж в обидва виші одразу на другий курс. Пізніше закінчив бакалаврат юрфаку Київського університету імені Тараса Шевченка і магістратуру Інституту міжнародних відносин. Збирався одночасно вивчати банківську справу та міжнародні відносини.
Позивний — «Фауст»
Завершивши освіту, Борис збирався стати держслужбовцем. Але для вступу на високу посаду не добрав одного бала. А в березні 2022 року пішов захищати Україну.
— Боря дуже любив маму. Для нього їхні стосунки були чимось святим, — каже Елла Гаврюшенко. — Коли він прийняв рішення вирушити на фронт, напевно, вперше пішов їй наперекір.
— Я його відмовляла. Тому спочатку він патрулював вулиці Одеси. За його участі було затримано кілька диверсійних груп, — розповідає мама Бориса Тетяна Чубіна.
Потім він став перекладачем для іноземних інструкторів. А потім вирушив на фронт. Служив у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. І вже сам інструктував нещодавно мобілізованих солдатів.
— Я його питала: чому ти? — не приховує Тетяна. — Чому, маючи блискучу освіту, такі перспективи, ти пішов солдатом воювати? А він відповідав, що їхнє покоління виявилося гіднішим і сміливішим за багатьох. Тому тепер вони нас захищають.
Через Бориса проходило майже 80% мобілізованих. Він їх готував до реальних бойових дій — до кожного бою. І цим врятував безліч життів. Сам ходив на завдання зі своїми групами — у бій ішов першим, згадують його бойові товариші.
30 серпня 2023 року Борис Чубін (позивний «Фауст») загинув під Авдіївкою. Йому було 24 роки. За словами побратимів, він часто повторював слова героя Гете: «Лише той гідний життя і свободи, хто щодня за них іде на бій».
Стипендія в пам’ять про сина
На згадку про Бориса Чубина біля входу в Приморський ліцей встановлено меморіальну дошку.
— Мама Бориса заснувала стипендію імені сина, — розповідає Елла Гаврюшенко. — Присуджувати її будуть тим, хто хоче зробити внесок у науку, у розвиток нашої країни — як Боря.
До процесу заснування стипендії долучилися друзі Бориса, його близькі люди.
— Ми вирішили провести конкурс соціальних проектів серед школярів Одеси. Діти можуть створювати, наприклад, додатки екскурсій Одесою або підтримки людей, які потребують допомоги, — розповідає Тетяна Чубіна. — Я хочу, щоб кожна мати змогла зробити щось, щоб пам’ять про її дитину жила. Не закривалася у своєму горі. В Одесі багато талановитих дітей, яким треба допомогти себе реалізувати. І я хочу, щоб саме в такий спосіб пам’ять про Борі жила.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
