Ключові моменти:
- Українець Данило Явгусишин здобув Кубок імператора, перемігши суперника найвищого рангу на престижному турнірі з сумо.
- Проте в історії японського сумо вже був українець, що здобув світову славу — Іван Боришко, відомий як Тайхо Кокі, 32-разовий володар Імператорського кубка.
- Тайхо Кокі увійшов у пантеон найвидатніших сумоїстів Японії, заснував школу сумо й сприяв розвитку цього спорту в Україні.
- В Одесі встановлено єдиний в Україні пам’ятник Тайхо Кокі; його доля виявилася не менш складною, ніж життя великого спортсмена.
Перемога українця сколихнула Японію
Японія буквально приголомшена — але не від землетрусу, а від емоційного вибуху: 23 листопада у фіналі престижного турніру з традиційного японського сумо вінничанин Данило Явгусишин, який має третій ранг, здолав супротивника з найвищим ранґом. Перемога була виконана зі справжнім майстерством — технічно бездоганно й видовищно. Справді бракує слів, аби повністю передати враження.
До цього я вважав, що подібну віртуозність здатні показувати хіба що зірки NBA. Рекомендую переглянути відео — емоції гарантовані: на рингу Данило виступав у синьому мавасі.
У підсумку 21-річний спортсмен став володарем Кубка імператора. Деякі ЗМІ заявили, що Данило — перший українець в історії, якому вдалося перемогти на найпрестижнішому змаганні з сумо. Тут допущено неточність: першою яскравою сторінкою українського сліду в сумо була історія іншого вихідця — про що нижче оповідає Одеса.
Батько — українець, мати — японка
Колись жив Маркіян Боришко — уродженець села Рунівщина на Харківщині. Разом із родиною він опинився на Далекому Сході, а згодом — на тоді японському острові Сахалін.
У 1928 році Маркіян познайомився там із молодшою на 18 років японською швачкою. Вони одружилися, тримали ферму, пекарню і навіть розводили чорнобурих лисиць. У травні 1940 року в місті Сікука на Південному Сахаліні народився їхній син Іван — молодший у сім’ї, який мав двох братів і сестру.
Після поразки Японії у Другій світовій війні 1945 року острів увійшов до складу СРСР, і родину розлучили: матір з дітьми відправили на Хоккайдо, а Маркіяна відправили в концтабір НКВС. Вони більше не зустрілися.
Іван Маркіянович Боришко став відомий у Японії як Кокі Нае, а згодом — під ім’ям Тайхо Кокі (що можна перекласти як «Великий Фенікс»). Він перетворився на національного героя Японії, одного з найвидатніших сумоїстів в історії цього спорту.
За кар’єру Тайхо виграв Імператорський кубок 32 рази; лише у 2015 році це досягнення перевищив Хакухо. Перший значущий успіх Івана відбувся в 1960 році — у тому ж році помер його батько Маркіян, який був звільнений під час «хрущовської відлиги» і все життя мріяв відшукати сім’ю, але так і не зустрів дітей.
Тут варто коротко пояснити, що собою являє сумо. Це складне поєднання спорту, ритуалу й видовища, яке важко лаконічно описати, але спробуємо викласти основні моменти.
Сумо — що це за боротьба
Перша письмова згадка про сумо міститься в японському літописі 712 року. За легендою, ще 2500 років тому двоє богів зійшлися у поєдинку сумо за право володіння японськими островами.
Ці богоподібні суперники навряд чи були худими: сучасні високопоставлені сумотори зазвичай важать понад 120–130 кг, інакше складно сподіватися на високі результати. Рекордсмен Конісікі, важачи 275 кг, довший час утримував чемпіонський титул.
Японія пам’ятає й таких гігантів, як Акебоно (225 кг) та Мусасімару (235 кг). На цьому фоні Тайхо виглядав струнко: на піку кар’єри він мав зріст 187 см і вагу близько 153 кг. Для порівняння, Данило Явгусишин — теж не найменший у цій дисципліні: 180 см росту й близько 136 кг ваги.
Тайхо завершив змагальну кар’єру в 1971 році й того ж року заснував власну школу сумо, яка працювала протягом 32 років — до його смерті.
Візит японського чемпіона в Україну та пам’ятник в Одесі
З роками Тайхо зацікавився долею свого батька Маркіяна Боришка. На початку 2000-х він приїжджав в Україну, побував у рідному селі батька й навіть напився води зі старого колодязя. Зі зростанням популярності сумо в Україні харківські прихильники організували турнір, який вшанував присутністю уродженець японсько-українського походження; за його згодою чемпіонат назвали на його честь, а відповідний Кубок став щорічною відзнакою.
Не оминуло сумо й Одесу. У 2011 році місцеві прихильники поставили пам’ятник Тайхо Кокі на вулиці Рішельєвській, недалеко від Дерибасівської — перший і єдиний у країні. Доля цієї скульптури виявилася непростою, нагадуючи життя самого чемпіона.
У 2017 році з’явилася інформація, що пам’ятник в Одесі продається — оголошення з’явилося на OLX. Ініціатор і власник скульптури Анатолій Кушнір розповідав, що саме він запропонував ідею створення пам’ятника й оплатив його виготовлення, витративши близько 8 тисяч доларів.
Спочатку пам’ятник стояв біля ресторану, але коли заклад закрився, скульптуру демонтували. Відтоді — приблизно з 2012 року — вона зберігається на складі, де стоїть покинутою вже кілька років.
У 2013 році з Японії прибула знімальна група, яка відстежувала людей у світі, котрі власними коштами популяризують сумо; довелося навіть тимчасово привезти скульптуру для зйомок — бо японці прибули, а пам’ятник був недоступний. Чи продали його згодом і кому — достовірної інформації знайти не вдалося. Проте в Одесі діє школа сумо, одна з небагатьох в Україні, тож є надія, що скульптура потрапила в надійні руки.
Читайте також:
- Як портовий вантажник з Одеси став найсильнішою людиною планети: історія Івана Піддубного
- Як на одеській «Староконці» купити херсонську медаль за російські рублі
- Портрет одесита Жаботинського зображено на іноземних монетах і банкнотах
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
