Ключові моменти:
- Цьогорічна погода принесла буджацьким пасічникам майже рекордний врожай меду.
- Родина Грейцер отримала до 100 кілограмів меду від однієї бджолосім’ї.
- Сім’я Скутар передає дітям любов до бджільництва й власні знання.
- Хімікати, хвороби і помилки пасічника залишають бджолині родини вразливими.
На півдні Одещини бджільництво давно переросло роль простого заробітку. Невеликі сімейні пасіки живуть за власним ритмом: вулики перевозять за цвітінням, бджіл лікують, мед відкачують у найгарячіші дні літа. Тут робота пов’язана з погодою й вимогами природи.
У трьох життєвих історіях пасічники розповідають про ремесло, сімейну справу, боротьбу за врожай і несподівані секрети бджолярства.
Історія перша: родина Грейцер
«Спроба добра, але… нікуди не годиться»
У колишньому Тарутинському районі промислового бджільництва майже немає, зате зростає кількість аматорських пасік. Через посухи та весняні заморозки в попередні роки збирати мед тут було важко. Цього ж сезону волога зима, тепла весна і спекотне літо дали майже рекордний урожай.
Сергій та Марія Грейцер довго жили в Одесі. Під час війни повернулися в рідне село Весела Долина. Сергій захопився бджільництвом із дитинства: одного разу прочитав статтю про виготовлення вулика і сам узявся за дошки й інструменти.
Перший вулик сусід визнав непридатним, але подарував Сергію справжній вулик із бджолами. Тоді перша спроба закінчилась поразкою — бджоли загинули. Любов до справи не зникла. Коли сім’я повернулася до села, Сергій вже знав, чим займатиметься.
Зараз у них сто вуликів. Головне правило — лише натуральний мед. Жодних сиропів чи домішок. Лише чистий продукт із полів і степів.
Влітку кожна година має значення
Сергій активно показує пасіку в Instagram і TikTok. Він демонструє установку вуликів серед степу, відкачування та фасування меду. У нього багато підписників.
Обсяги збору меду залежать від площі квітучих угідь поруч і швидкості обробки рамок у короткий, але критично важливий сезон. Ручне відкачування забирає час. Влітку кожна година може відіграти вирішальну роль.
Затримка призводить до втрати меду і пошкодження стільників. Бджолам доводиться відновлювати віск замість поповнення запасів. Сергій зрозумів, що потрібні сучасні інструменти, щоб працювати в ритмі природи, а не постійно її наздоганяти.
Про грантову підтримку в межах проєкту BLOOM він дізнався онлайн. Підготував бізнес-план і документи, подав заявку і отримав грант. Це виявилося не лише фінансовою допомогою, а й знаком, що сімейна пасіка має потенціал.
Спеціальний причіп для бджільництва дозволив перевозити вулики слідом за цвітінням. Завдяки цьому обсяг меду виріс удвічі. Сергій також придбав сучасну медогонку.
Тепер пасіка пропонує не тільки мед, а й пилок, пергу та прополіс.
Від кожної бджолосім’ї – 100 кіло меду
Марія допомагає чоловіку з реалізацією та рекламою продукції.
«У цьому році ми пропонуємо мед з ріпака, різнотрав’я, акації, коріандра, соняшника і мій улюблений — софоровий, білий мед, зібраний із японської акації», — розповідає Сергій.
Пасіка — це щоденна кропітка праця, але й стабільний дохід.
«Продати тонни меду на базарі нереально, частину здаємо оптом. Через війну багато пасік у зонах бойових дій знищили, тому наш товар беруть у нас», — каже бджоляр. — «Цей рік рекордний — кожна бджолина сім’я принесла по сто кілограмів меду. Але швидких грошей у цьому ремеслі не буває. Тут треба працювати і, головне, любити бджіл».
«Єдине, про що б хотілося просити аграріїв, — попереджати нас про час обробки полів, — додає Сергій. — Часто бджоли гинуть через токсичні хімікати».
Родина Грейцер також майже повністю відновила лісок біля пасіки, що постраждав від пожеж та випасу овець.
Історія друга: родина Скутар
«Лікую бджіл „на дотик“»
Родина Скутар із селища Соборне Бессарабської громади перетворила бджільництво на сімейну справу.
Голова родини Володимир Скутар — досвідчений пасічник і блогер. Він працює з бджолами вже 12 років. Перші п’ять вуликів подарувала йому тітка, професійна бджолярка зі спеціальною освітою. Сьогодні в родині близько ста сімей порід «Карніка» та «Бакфаст».
«Бджоляр має добре знати біологію бджоли, розуміти її потреби й постійно дбати про здоров’я комах», — каже Володимир.
У Скутарів відповідальний підхід. Вони лікують бджіл натуральними засобами, бо здоров’я комах і якість продукції для них на першому місці. Деякі ліки, як щавлева та мурашина кислоти, Володимир виготовляє сам.
«Існує близько тридцяти видів хвороб бджіл. На жаль, у нас немає наукового інституту для їхнього дослідження, тому я лікують „на дотик“, з власного досвіду», — пояснює пасічник. — «Бджільництво — творча справа. Як водій відчуває свою машину, так і справжній бджоляр відчуває своїх бджіл».
Пасічники — ще ті заздрісники
Володимир охоче ділиться знаннями з іншими. На своєму YouTube-каналі він показує щоденну працю, особливості утримання пасіки і тонкощі ремесла.
«Пасічники — великі індивідуалісти і заздрісники: якщо хтось зібрав більше меду, інші дивуються, — каже він. — Мені не шкода показувати процеси. Хай люди вчаться».
Поруч із Володимиром — дружина Наталя і діти Владислав, Максим та Аделіна.
Діти вже досягли своїх успіхів у ремеслі. Владислав та Максим кілька років тому перемогли в обласному конкурсі дослідницьких робіт «Юний дослідник». Їхня робота «Цілющі властивості меду» отримала диплом І ступеня Одеського гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання.
Бідон меду собі, решту — на Одесу
Родина займається виробництвом і продажем меду, бджоломаток та іншої продукції бджільництва. У цьому сезоні пропонують мед з акації, ріпака, різнотрав’я, соняшника і улюблений господаря — коріандровий.
«Нам вистачає бідону меду на рік, решту здаємо в Одесі. Бджільництво вимагає витрат: паливо на перевезення вуликів, ліки, підкормки. Минулого року пішло півтори тонни цукру на підкормку», — розповідає Володимир. — «Нещодавно придбав гібридну матку з Німеччини за двісті євро. Але бджоли годують нас, тому пасіка — і робота, і радість, і можливість бути разом. Я хочу передати справу дітям, щоб вони ніколи не залишилися без хліба».
Історія третя: Пригара з Закарпаття
Найголовніший ворог бджіл — сам бджоляр
Володимир Пригара родом із Закарпаття, але вже десять років живе в Буджаку. Бджільництвом займається вісім років — для утримання родини і для душі. Починав з шести вуликів, нині має близько вісімдесяти. Попередні два роки були неприбутковими, але цього літа він задоволений обсягами.
Усе літо вивозив бджіл на ріпак, акацію, різнотрав’я, соняшник і софору. Найулюбленіший мед Володимира — з різнотрав’я, зібраний у буджацьких степах.
«Обробка полів хімікатами дуже шкодить бджолам. Минулого року на соняшнику я втратив тридцять відсотків бджіл — не встиг їх вивезти», — каже Володимир. — «Але найголовніший ворог бджіл — сам бджоляр. Дехто викачує увесь мед, не залишаючи запасів, не дає підкормки вчасно, і бджоли гинуть від голоду. Або погано готує вулики до зими. Ця робота починається в серпні. Треба ретельно обробити вулики від бджолиного кліща — шкідника, котрий може знищити пасіку».
«Бджільництво — безвідходне виробництво. Тут корисне все: мед, пилок, перга, прополіс, маточне молочко, віск, навіть підмор використовують для лікувальних настоянок», — додає він.
І як же без класичної медовухи. Рецептом ділиться пан Володимир.
Медовуха від бджоляра
Інгредієнти:
- мед — 1 кг;
- вода — 3 л;
- винні дріжджі — 15 г;
- спеції: кориця, гвоздика, шишки хмелю.
Приготування
Налийте воду в каструлю й доведіть до кипіння. Додайте мед, розчиніть його повністю. Варіть сусло 5–10 хвилин, знімаючи піну. Додайте спеції. Охолодіть до 24–28 градусів. Перелийте у бутель. Додайте дріжджі і перемішайте. Натягніть на бутель рукавичку з невеликим проколом на пальці і залиште в темному місці на 5–10 днів. Коли бродіння закінчиться, обережно розлийте по пляшках. Герметично закрийте і дозрівайте в прохолоді 2–4 тижні.
Незважаючи на повномасштабну війну, Україна входить до п’ятірки провідних світових експортерів меду.
У минулому році пасічники здавали оптом мед по 65 гривень за кілограм. У цьому році ціна вже 130–135 гривень.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
